11 (2)

Ті ж самі, істерика і білявка з графінчиком.

Істерика була у Михайла як його там. Він вимахував хвостом, живо нагадавши Алісу. І не біда, що в його хвоста замість пухнастої китички було щось середнє між сердечком і накінечником стріли — саме воно проробило дірку в штанах і витягнуло той хвіст на світ.

Нещасний як побачив це диво, так і став хапатися за серце, щось шепотіти, когось кликати в вікно. І це він іще свої нові брови не бачив, на них виросли такі гарненькі, маленькі, зелененькі колосочки. От прямо на кожній бровинці по колосочку.

Бідна секретарка, та сама білявка з от такенними нігтями, татуйованими бровами і надто пухкими для її обличчя губами, як побачила це диво, так і заклякла, тримаючи перед собою графін з водою. Зате на хвіст не звернула уваги і не дивилась на нього, виконуючи наказ свого шефа.

— Змусь її це прибрати! — нарешті визначився з першочерговою задачею Михайло, наставивши на Григорія палець, як пістолет.

— Як? — щиро зацікавився некромант, через що у постраждалого з рота стали вилітати матюки і невиразні погрози, а хвіст мотилявся так, наче намагався відірватись і втекти якнайдалі від цієї людини.

— Та як хочеш! Ти її сюди притягнув, от і змусь! — згадав нещасний про нормальні слова, і хвіст, не інакше, як з подиву, витягнувся струною і злегка завібрував.

Григорій додав на обличчя філософічної задумливості. Загадково посміхнувся. Підморгнув по черзі секретарці а Лесі, зітхнув і тоном доброго психіатра сказав:

— Це та сама відьма, котру мала привести Аліса. Та, котра суккуб.

Хвіст відразу впав і спробував сховатися за ногу.

— І от мені цікаво, чого ви, ідіоти, хотіли добитися, тягнучи в свою богадельню сильну відьму, проти її волі? А якщо ще враховувати, що вона поняття не має, що робити з власною магією і виплескує її в світ разом з яскравими емоціями… ну, ти ж розумієш, що поведінка ваших студентів їй би дуже не сподобалась? Так ось, в цілому я не розумію, невже в вас не вистачило фантазії, щоб позбавитись тих придурків якимось менш екзотичним способом?

Михайло не оцінив і обізвав некроманта поганими словами.

— Ти можеш мені не вірити, — наче останньому недоумку сказав Григорій, — але відьми всі такі. Їх навіть Костик ніколи не ризикував ображати. Вбивати вбивав. А от щоб знущатися… та йому й безсмерття б не допомогло і він чудово це розумів навіть в свою буремну юність. А то жив би своє безсмертя якимось зеленим жабом в глибині боліт. Комарів їв.

Михайло відкрив рота, щоб щось сказати, але спочатку його перебила секретарка, котра з придиханням спитала:

— Костик, це той Константин Безсмертний?

А потім не дав висказатись Григорій:

— Кощій, — буркнув секретарці. — Цілителі і пластичні хірурги такі дива роблять. Так, не збивайте мене. — Він дуже недобре подивився на Михайла, аж хвіст спробував сховатися за іншу ногу. — Не смійте чіпати відьом. Особливо тих, котрі навіть не розуміють, що вони відьми. Ще не вистачало мені ваш зоопарк чистити, виловлюючи розумних слимаків, рогатих козлів і пояснюючи різним ідіотам, що вони випадково, через дурість керівництва, померли.

— Ти перебільшуєш, — зло буркнув Михайло.

— Та ні краплі, — посміхнувся некромант і виразно подивився на хвіст.

— Змусь її це прибрати, — згадав про головну проблему.

— А сенс? Ні, я можу її вмовити спробувати. Але не факт, що в тебе більше нічого не виросте, чи не відпаде. В тебе є зайві частини тіла окрім хвоста?

У Михайла мабуть не було, бо він подарував Лесі погляд повний зневаги і ненависті, але наполягати не ризикнув.

— От бачиш, з одним уже домовились. Тепер треба інших знайти, пояснити ситуацію, — досить життєрадісно звернувся Григорій до Лесі. — Тільки ти обережно з побажаннями. А то вони і так тут не дуже. А якщо ще й з різноманітними прикрасами ходити будуть, цю їхню школу точно хтось підпалить.

Леся кивнула. Хоча нічого гарантувати не могла, та й не збиралася. Зла відьма з неї нікуди так і не поділася. Їй просто подобалося спостерігати за істерикою Михайла.

— Йдемо шукати? — спитала.

— Так. Заодно подивишся від кого потрібно триматися якнайдалі, якщо на шляху трапиться.

Леся знову кивнула, встала з крісла і в двері хтось забарабанив.