5 (2)

Ранок почався з гостей. А то як же? Тут дівчина з хатою, розлучена, з таким придуркуватим колишнім, що до нього точно не повернеться, не мазохістка ж вона. А значить що? А значить треба хапати за руку якогось нежонатого бовдура і волокти знайомити. Має ж хтось привести його в людський стан, надавати потиличників, змусити працювати, мамку поважати, траву коло воріт скосити і далі по списку.

Прийшла тітка. З пиріжками в пакеті, бо дитинці ж їсти нема чого, і з чоловіком десь в півтора рази старшим за Лесю з вигляду. Він з цікавістю роззирався, а на Лесю вилупився так, наче вона вже на все погодилась і от-от мала кинутися йому на шию.

— Це Олег! — урочисто сказала тітка.

Чоловік посміхнувся.

Лесі захотілося схопитись за віник і вигнати обох. На Олегів у неї на даний момент була алергія. А двері відкрились і зайшов Григорій з мокрою головою і пустим відром в руках. Він десь за хатою обливався. Можливо навіть при допомозі магії. Бо воду в хату хтось провів, а облаштувати ванну кімнату якось забули. А на велику миску Григорій подивився з великим ж скепсисом. Він взагалі любив з цим скепсисом дивитися. Бо Олегу з тіткою він подарував схожий погляд, привітався, поклав відро в куток.

— А це хто? — спитала тітка.

— Це Григорій! — в тон їй відповіла Леся, відступивши на півкроку, бо Олег щось собі надумав і навіщось став тягнути руку. Може пожати її руку, а може й щось гірше. Хто тих Олегів тепер знає?

І взагалі, адекватні чоловіки ледь не в перший день по приїзді цікавої дівчини, не ходять в гості з тітками і пиріжками. Вони спочатку хоч якось знайомитись намагаються.

— Гриша, значить, — дивним тоном процідила тітка.

Григорій скорочення свого імені не оцінив, судячи з виразу обличчя. І той вираз в поєднанні з усмішкою мав досить дивний вигляд.

— Григорій, — поправив про всяк випадок.

— І хто ж він? — спитала тітка, проігнорувавши чоловіка. — А то Олег електрик. І вдома допоможе, і сусідам за гроші, а взагалі в містечку неподалік працює.

Олег розцвів і розпрямився.

Леся уявила як розповідає, що Григорій некромант. Теж і в рідному селі попрацювати може і де-інде, і теж, мабуть, не безкоштовно.

— Так хто він? — з наполегливістю повторила питання тітка. Тут же безхозна жінка з хатою і одинокий Олег без свіжих борщів страждає, не інакше.

— Я її хлопець, — сказав Григорій.

На нього з однаковою цікавістю вилупились всі троє. Олег тут же скривився, бо чорна футболка, та надіта на вологе тіло, явно демонструвала, що не Олегам з Григоріями зв’язуватись. Бо в Олегів пивні животи і рихле тіло. А в Григоріїв широкі плечі, міцні руки і явно є якісь мускули. Леся впіймала себе на тому, що навіть приміряє нове звання на чоловіка, хоча ще вчора клялась сама собі, що більше ніколи ніяких стосунків, та краще тридцять три кота і сімнадцять собак, було б де їх розмістити. Тітка зневажливо фиркнула і завела про пісню про міських і безруких. А ось Олег…

У Лесі сіпнулась щока, якось дивно потепліло в грудях і дуже-дуже захотілося щось цікаве побажати всім Олегам на світі. Григорій щось відчув, бо рвучко підійшов до неї, притиснув до себе, збиваючи з думки і так подивився на тітку, що вона моментально замовкла, вибачилась і задом-задом випала з хати.

Олег залишився стояти і лупати очима.

— Ну? — з натиском спитав некромант.

— Та пішли ви, — буркнув «чоловік мрії» і теж зник за дверима.

— Дурдом, — пробурмотіла Леся. — Сподіваюся, до обіду вона іще когось не притягне. А я все думала, чому вона питає, де мій хлопець і чому він мене не захищає. Ну, хоч пиріжки залишила.

Стояти в обіймах некроманта було приємно. Пиріжки на столі пахли заманливо. Пташечки цвірінькали. І Леся раптом відчула себе на своєму місці. Наче все життя десь бовталася по невідомій причині і раптом повернулася.

— Так, — сказав Григорій, струснувши Лесю. — Не впадай в транс, бо до вечора ще мухоловок з підвалу в фамільяри приймеш. Знаю я вас, відьом. Треба цей будинок почистити. Терпіти не можу самоучок. Роблять невідомо що, а ти розгрібай потім.

І вся чарівність моменту розтанула. Аж захотілося йому носком тапка по коліну стукнути.

Не очікувала Леся від себе такого. А все Олег.

Григорій погладив її по плечу, здається заспокійливо і випустив з обіймів. А Леся залишилася стояти і відчувати себе одинокою і нікому не потрібною.

— Не впадай в транс! — повторив некромант. — Ну от що за постійні проблеми з цими модельками? Хоч би в одної не вітер в голові.

І ось це було вже образливо.