розділ 1

Якщо твою родичку всі називали відьмою, вона поводилась, як та відьма, одягалась, як відьма і читала підозрілу літературу — вона мабуть таки була відьма.

Чи це тільки з качками спрацьовує?

І взагалі, Леся в цій ситуації була не винувата. Вся вина була на колишньому чоловікові, щасливий шлюб з котрим тривав аж півроку, поки вона випадково не виявила, як стрімко тануть гроші, зникаючи в напрямку мотоцикла-розвалюхи, пивного магазина і завжди веселих приятелів. Після цього шлюб став не надто щасливим, вона раптово навчилася виїдати мізки, розгубила всю жіночу мудрість  і стала страх, якою меркантильною. В такому режимі той шлюб протримався іще два місяця і Леся гордовито пішла подавати заяву на розлучення. У що колись коханий чоловік до останнього не вірив. Все думав, що вона блефує і намагається його повернути.

Цікаво — куди? Якщо до мами додому, то вона саме це й зробила.

І що, той, Олег, прости Господи, але скоро в неї через це ім’я почне око смикатись, на цьому досягненні заспокоївся? Та нізащо. Спочатку він, разом з його матусею, стали розпускати чутки про її пригоди з іншими чоловіками, через що і сталося розлучення за їх версією. Старалися так, що їй врешті стало простіше переїхати в іншу квартиру, подалі від їх чудової сімейки, і навіть змінити роботу.

Але Олег, щоб цю сволоту перекосило, її знайшов і там, і став вимагати грошей. За свої моральні страждання і мамин гіпертонічний криз. В суд обіцяв подати. На роботу кілька раз приперся зі своїми претензіями і кількістю маминих, вручну ліплених пельменів, котрі вона під час шлюбу сжерла. Завдяки його старанням на роботі на неї стали дивитись хто зі співчуттям, хто, як на ідіотку. Бо розумна точно з таким би не зв’язалася. А начальство в обличчі Павла Степановича, дивилося з великим сумнівом. І Леся підозрювала, що раптом щось і вона перша на виліт.

І заспокоївся Олег на цих здобутках? Та ні за що. Він і його дурна матінка стали розповідати в соціальних мережах про її несумнівне відьмацтво. Виявляється, це вона і пити пиво його змушувала, і знайти порядну дівчину тепер не дає. Точно щось поробила, недаремно худа і руда. А те, що обличчя миловидне, так то маскування. Може вона задля такої зовнішності немовлятам щось погане робила.

Колеги, котрі ті дописи читали — Олег доклав і до цього зусилля — стали дивитись на неї з цікавістю, а начальство качати головою, як слон в зоопарку, і бубніти, що жінки геть подуріли і це ж треба так.

Лесі дуже хотілося купити велику мітлу і прийти з нею на роботу. Мовляв, маршрутки дорогі, вічно забиті, а тут власний транспорт як-не-як. Зупиняло те, що іншої роботи вона поки не знайшла і навіть не шукала.

Лаятись з Олегом сенсу не було. Це все одно, що бити по барабану в надії, що він почне видавати звуки скрипки. Про те, як вона поробила, щоб в нього гроші зникали швидше, ніж з’являються, самій цікаво було читати, якщо чесно. Навіть гордість з’явилася. Чергові погрози судом Лесю вже не цікавили. І мабуть вона б стала сприймати цю сімейку, як фоновий шум. Але окрім фантазії в них іще й час виявився і якісь гроші. На те, щоб розписати весь асфальт під її вікнами своїми дурними звинуваченнями. На те, щоб привести якусь стару ненормальну до її дверей і засмердіти весь під’їзд паленою шерстю і перекислим молоком. Потім коло дверей підозрілий пісок звідкись з’явився. Потім незрозумілі символи на дверях. Хазяйка-арендодавиця стала дивитися з підозрою, але поки трималася і не просила шукати собі інше помешкання. Олега хотілося придушити.

І чорт його знає, чим би це все закінчилося, якби їй не подзвонила тітка і не порадувала, що двоюрідна прабабуся з якогось переляку залишила Лесі свій дім. Вона з тією жінкою навіть не спілкувалася, а тут на тобі. Сюрприз. Довелося брати на роботі вихідні і їхати, розбиратися.

А вже звідки Олег про це дізнався, залишилося невідомим. Але те, як його мама бігала і голосила, що вона спеціально розлучилася, щоб не ділитися з її дорогим синочкою тим, що він заслужив, так довго терпівши це руде одоробло, стало передостанньою краплею. А двоюрідний брат Олега, котрий приперся разом з Олеговою ж новою дівчиною, звинувачувати Лесю в тому, що бовдур зламав ногу — останньою. Бо вони її навіть в селі де жила тітка знайшли. А значить, знайдуть де завгодно. Бо їм не шкода ні часу, ні зусиль, ні грошей. Її перекошене обличчя мабуть їм все те компенсує.

Так що коли Леся, розбираючи накопичене двоюрідною прабабусею ганчір’я, натрапила на підозрілий зошит і, відкривши його з цікавості, виявила, що це справжній відьомський записник, не згадати колишнього чоловіка шансів у неї не було. А там іще й така чудова річ виявилася, як обрізання дороги до себе. І накладення тридцяти трьох заслужених нещасть там було. І щоб в особистому житті не щастило.

І не те, щоб Леся в подібні речі вірила. Але спробувати дуже-дуже захотілося. Може та ненормальна сімейка дійсно загубиться і більше не знайдеться. Ну, бувають ж дива, правда ж?

Але, скоріш за все, вона нікуди б не пішла, бо йти треба було вночі на цвинтар. Але Олег, то діагноз і на досягнутому він не зупинився. Він подзвонив їй з незнайомого номера і став вимагати свою частку спадку. Мовляв, закони він знає і нікуди вона не подінеться. А подінеться, він переслідувати її буде все життя, аж поки вона все на світі не компенсує. Бо мама сказала…

Що там сказала його мама, Леся вже не дізналася, бо скинула дзвінок. Але кладовище раптом перестало здаватися страшним місцем, а ритуали з могильною землею чимось неприйнятним. Якщо тільки мертві можуть закрити Олегу дорогу, то нехай вже постараються. Бо вона не витримає, купить рушницю і піде полювати на цього ідіота і його пришелепкувату маму.