36. Павло. Приїзд друга

Наступного дня на роботі все проходило як завжди. Але ближче до вечора до мене зайшов Андрій. Я не очікував його побачити, бо ж він ніби був в Німеччині останній місяць. І не казав, що вже повертається.

 — Привіт, я тут почув, що ти одружуєшся, і не міг цього пропустити, от прилетів. — він усміхнувся. — Парубоцька вечірка буде? 

— Яка ще вечірка? — здивувався я. — Ні, я нічого такого не планував, а що? Невже ти заради цього прилетів? — усміхнувся я. 

 — Ну, не тільки заради цього, але як же без вечірки, всі хлопці образяться! Треба придумати щось цікаве! — з ентузіазмом промовив він. 

— Я не буду цим займатись, часу нема. Треба працювати, всі хвости доробити, бо я хочу міні-відпустку. Якщо не медовий місяць, то хоч медовий тиждень з моєю майбутньою дружиною, — відповів я.

 — До речі, познайомиш з дружиною? Кажуть, вона дуже красива! — Андрій був ще той ловелас. 

— Так, вона дійсно дуже гарна, моя Мирослава. Але навіть не думай з нею фліртувати, вона моя, — попередив я його. 

 — Ні, хіба можна, але ж у неї, мабуть, будуть якісь такі самі красиві подружки, — він підморгнув. — Тож не має бути нудно!  Тоді замовимо ресторан для вечірки? 

— Я не буду цим займатись, — пробурмотів я. — Якщо так хочеш, можеш все влаштувати. 

 — Я сам усе організую. Випивку, наїдки, стриптизерок… Буде гаряче, — він підморгнув мені. 

— Давай без стриптизерок! Я кохаю свою наречену, — відповів я. 

— Щось ти став старий і нудний, — скривився він. — Забув, які ми гулянки влаштовували? Кохати наречену — це добре, але парубоцькі вечірки — це святе, і все має йти за планом. Так що не переживай, я все продумаю і організую! Наречена ж певно теж влаштує свято для дівчат, щоб “відірватися” перед заміжжям..

— Ну, добре, я спитаю Мирославу. Сподіваюсь, вона не буде дуже проти, — відповів я з сумнівом. 

 — Ти невиправний, — він похитав головою. — Добре, не хвилюйся, я усім займусь, тобі не потрібно ні за що турбуватися. Навіть живих музикантів запрошу, у мене є знайомий гурт…

***

Коли я прийшов додому, Мирослава зустрічала мене в передпокої.

Вона почала розповідати про те, який обрала ресторан і про різні аспекти підготовки до весілля. 

 — Це дуже цікаво, я стільки нового в інтернеті дізналася. навіть думаю про те, що може, мені організувати свій весільний салон… — сказала вона. 

— Якщо тебе це цікавить, то чому ні, — відповів я. — Можна пропонувати повний спектр послуг. Наприклад, пропонувати і виїзних візажистів та перукарів і брати з них комісію за клієнтів. 

 — Клас, це суперова ідея! — Мирослава вся сяяла від радості. — Тоді я цим і займуся, якщо, звісно, ти не передумав з допомогою щодо мого бізнесу…

— Я не проти, — я чмокнув її в щоку. — А ще потім можна організовувати дівочвечори чи парубоцькі вечірки. До речі, сьогодні з Німеччини повернувся мій хороший друг, я візьму його дружбою. І нюанс… Він сказав, що якраз організує мені парубоцьку вечірку, що типу не можна одружуватись без цього, не дотримуючись традицій, — я закотив очі.

 — Ну, авжеж, я не проти… А що там буде? — поцікавилась вона. 

— Я сказав, щоб стриптизерок не кликали… А там не знаю. Ну, будемо пити, певно, — припустив я.

 — Ясно… Ну, я тобі довіряю, — вона чмокнула мене в щоку. 

— Це добре, — я обійняв її. — Ти теж можеш влаштувати собі вечірку, якщо хочеш… 

 — Подумаю над цим, — лукаво всміхнулася вона.