Розділ 10.

Ліза прокинулась різко. Як від вибуху. І одразу рвучко почала метатись по ліжку, наче шось шукаючи, було душно, жарко. Дихання перехопило, хотілося зробити ковток свіжого повітря. Підгребла під себе тонку ковдру, змела подушку на підлогу. Звідкісь долинув перелякай «мяв»..

Стоп! 
Тонка ковдра?! Вона ж спить під пуховою. Величезною такою, важкою… І той мʼяв був якось дуже близько.. Ну не може вона чути котяче скавуління з висоти пʼятого поверху. 
Все ще заплющені очі зіскулила ще більше, до кольорових мушок, як колись робила в дитинстві і різко відкрила. 
Кімната. Темні штори блек-аут, простигосподи, білий комод навпроти ліжка, кругле дзеркало, вбудована шафа.. двері.. І все це .. НЕ ЇЇ!!!! Обмацала себе руками. Одяг. Його не було. Точніше був, але не її..Футболка, чорна, довга, хоча біс її розбере, поки вона сидить. Знов руками по ліжку. Телефон? Де?

— Загубила щось? — долинуло до неї збоку. І голос той був до болю знайомий, хрипкий, від якого млосно ставало і по тілу починали табуном бігати мурашки наввипередки з тарганами.

»Ну йопана мать!» — просто гнала сама собі Ліза. 
Поглянула через плече на того, хто говорив. Зарилась пʼятернею в розпущене волосся, скуйовдила його трохи і видихнула. 
— Загубила, Дороше.. 

— А от я знайшов.. — промовив чоловік, різко подався до неї, обхопив обома руками тонкий стан і потягнув на себе, вкладаючи собі на груди дівчину.

Ліза намагалась пручатись й викручуватись, як кішка, яку хазяїн проти волі взяв на руки, та всі іі спроби були марними. Чоловік надійно, але щ тим ніжно зафіксував її в зручному для себе положення, притис спиною до своїх грудей. Закрився носом в копицю ароматного волосся і вдихнув її аромат. Зі сторони це може здатися збоченням, та Ярослав просто хотів урвати хоча б шматочок мрії і насолодитися ним сповна. 
— Лежи. Я покайфую… — промовив він і легенько цмокнув за вухом. 
Дівчину наче струмом пробила. Напружилися вся, здеверевʼяніла. 
— Ти чого?

— Тихо, мала…. Просто лежи. 
Затихла, розслабилась в кільці сталевих мʼязів. Не наважувалась доторкнутись сама, хоч пальці й поколювали від бажання. Шалено хотілось пройтись по передпліччям, дійти до шиї, торкнутися колючої щетини та …

Ох, оце занесло!

Тим часом, Ярослав сильніше притулився до її спини і молода жінка виразно відчула всю серйозність його намірів. Уух, які вони були гарячі… ті наміри..Аж самій млосно зробилось. Ососбливо, коли одна його рука перемістилась на талію і трохи стиснула, мʼякі губи знайшли чутливу впадинку на шиї і жадібно присмоктались до пульсуючої жилки. Мимовільно застогнала і вигнулась назустріч бешкетним рукам. Чоловік видав шось схоже на рик і різко перевернув її на спину, нависаючи над нею. І це враз отрезвило Лізу. Ні! Ні! Вона не може дозволи пристрасті затопити мозок і розбити її серце! Ні! Тільки не з ним, не зараз… 

Синє полумʼя палахкотіло в очах Ярослава, від шкіри відходив неймовірний жар, а губи невпинно наближались до її обличчя.

Ліза вперла рук йому в груди, аби мати хоч трохи вільного простору, а в ідеалі взагалі відштовхнути. Та де там! Ця глиба тестостерону насувалась щ нечуваною енергією, що змітала все на своєму шляху. 
— Ні.. — оминула вона головою, коли його губи були в непристойній близькості від її. — Ні, Ярославе! Зупинись!

— Ні? — Картинно підняв брову чоловік.

Ярик був здивований такому повороту, бо гадав, що жінка оцінить його вигадливість. Та здається він щось не врахував.
— Ні…. 
Чоловік перевернувся на бік, але руки з її талії не прийняв. Жінка ж лежала головою на подушці, темне волосся розкидалось бо білосніжній постелі. Її погляд був спрямований на стелю, що здавалася сірою віт напівтемряви, що панувала в кімнаті за рахунок КПК з штор. Вона про щось міркувала. Ярослав це помітив по підібганим солодким губам, які вже спробував на смак і тепер хотілось ще. Та вже кілька разів за цей час пожалкувала про свою нестриманість. Але поряд з нею він зовсім злітав з котушок. 
Руки, хоч і намагались жити своїм життям і хотіли вже пуститись далі, та все ж продовжували лежати на її талії, але погладжували легко мʼякий живіт. Від цієї нехитрої дії Ярослав отримував небувалу задоволення, не міг відірвати погляду від скуйовдженої копиці волосся, від незвичних рис обличчя, не міг надихатись її ароматом. 
Раптом, жінка повернула голову до нього, схопила за руку, що мандрувала її животом, поклала собі на груди та стисла. Ярослава як током прошило. Ніжна півкуля ідеально лягла в долоню, наче під неї і створювалась матінкою природою. Ярослав нічого не розумів, але було з біса приємно торкатись нехай і серез одяг тіла звабниці. Та не о в цьому всьому йому заважало. Не так все мало бути. Й наступні слова це підтвердили.

— А шо, Дороще, давай! Трахни вже мене, закрий свій давній гештальт та відвʼяжися! — проторохкотіла вона, все ще тримаючи свою долоню на його руці. — Ну це ж класика, чи не так? Переспати з відмінницею. Тоді не вдалося, то зараз сама пропоную! Чи не за тим ти мене з клубу забрав?

Чоловік нехотя забрав свою руку від бажаних грудей, до речі, ще довелося постаратись, бо тримала міцно його. Обережно сперся на лікоть, а другою рукою припав до солодкої щічки. Обійшов овал обличчя, дивлячись прямо в очі колишній однокласниці. Він не бачив в ній «незакритий гештальт», чимось більшим вона була для нього. Та з тим, на дні її бурштинових вирів панувала якась приреченість і … страх…

Він не хотів.. точніше, він не хотів так! 

— Тепер вже я тобі скажу «Ні», Лізо… — ніжно і якось схвильовано промовив Ярослав.  — Не так…. 
— А Як? 

— Я зроблю все, аби ти сама мене захотіла… — проговорив тихо, нахиляючись до її вуха і насолоджуючись ароматом дівчини. — але подумай добре… Я тоді вже не відпущу тебе…

Це був мед дя її вух і взагалі весь він був суцільною спокусою для нерозніженоі душі молодої красуні. Про таке раніше тільки в любовних романах читала. Але тепер от, сама стала його героїнею. Чи може це бути насправді? Чи може вона йому довіряти аж настільки, враховуючи їх досвід в минулому? І взагалі, чому вона у нього в квартирі?