Глава 3

Які нині аноніми допитливі, серце його моє цікавить. Ось так відразу! Дуже хитрий, хлопче? Та я теж не дурепа.

«Моє серце зараз зайняте, справно перекачує кров і я цьому нестямно рада. Поняття не маю нащо ця інформація моєму таємному невидимому другові, але настільки особисті подробиці тобі знати не обов'язково. Зійдемося на тому, що я теж із Чикаго, студентка, шукаю підробіток. Нічого немає на прикметі пристойного?»

Відправила і подумки гадаю, відповість сьогодні чи краще одразу завалитися спати?

«Ну й характер. Отже, уперта. Заглянь у кафе «Шафран», чув там потрібні офіціантки на вечірні зміни. Думаю, ти дуже цікава особистість. Можливо, ти навіть розумна»

— Ні, я дурна, — вимовляю вголос сама до себе. — Тому що витрачаю свій час на спілкування з тобою, — вимикаю телефон, заводжу будильник і мрію не проспати на першу пару.

  Я живу у своєї двоюрідної тітки, вона по-родинному здає мені кімнату у своєму котеджі, за яку я не плачу, а відпрацьовую, виконуючи різні доручення: бігаю в аптеку, купую продукти, прибираю за її кішкою і супроводжую тітку на церковну службу щонеділі, де півтори години куняю в кутку. Майже Попелюшка.

— Юто, на комоді рецепт та список продуктів! — кричить вона мені слідом, коли я, як навіжена, мчу до вхідних дверей, щоб встигнути в універ. Перша пара у Павича, ще й таратайка Мей, як на зло, зламалася. Ну нічого, на автобусах теж люди їздять, головне встигнути добігти до зупинки! Не життя, а суцільні перегони!

— Дамочко, може, для різноманітності включатимеш телефон? — Мей люто жує жуйку і сипле іскрами з очей. — Мої нервові клітини через тебе всі поголовно продірявлені!

— Ой, та годі тобі, злючко, не лайся, я ж тут…

— Дівчаааткааа, — ззаду на мене несподівано навалюється якийсь старшокурсник, який ще з учора не просох, після чергової гулянки. — Вам хтось казав, що ви клааасссні? …Лялечко, ти так приємно пахнеш, — бурмоче, ледве повертаючи язиком.

— Зараз ударю, а ти й не згадаєш, хто тобі шнобель зламав, — шиплю на нього і раптом натикаюсь поглядом на… Діна. Стоїть, припавши до стіни, вдає, що теревенить зі своїми друзяками і спостерігає за мною. Іноді мене лякає його погляд, я не можу пояснити, що саме я там бачу, але щоразу у мене виникає бажання розвернутися і дати драла. Відштовхуємо з Мей п'яного довбня і гордо шуруємо коридором, ми дівчата з вогником і перцем, ми й самі можемо за себе постояти, нам допомога приморожених мажорів не потрібна.

— Поговоримо сьогодні про кохання, — Павич обводить поглядом здивованих студентів, бо всі ми, підтримуючи щелепу, дивимося на нього, не впізнаючи нашого професора. Просто він і любов — це ж два різних космоси, якщо тільки він не має на увазі любов до себе.

— Про фізичну? — Вирішив блиснути дотепністю Лендон.

— Тобі потрібна додаткова інформація про інтимну близькість? Чи в тебе комплекси з цього приводу? — відбриває його Павич. — Вчора я читав вам лекцію про самооцінку і як вона впливає на успішність. Тому сьогодні ми поговоримо про те, як наша самооцінка пов'язана із любов'ю.

— Не розумію, що тут обговорювати? Люди з низькою самооцінкою люблять на шкоду собі, приймаючи роль жертви. Люди з високою самооцінкою люблять тільки себе і нікого більше, — я, як завжди, не стрималася, а Павич обожнює, коли я висловлюю свою думку вголос, він навіть ближче підійшов, щоб дивитися мені в очі з близької відстані, адже я на його щастя сиджу біля проходу. — А решта людей шукає середину, борсаючись у спробах зрозуміти власне «я», але за великим рахунком любити по-справжньому вміють лише одиниці, бо мало хто може відшукати баланс у цьому хаосі.

— Хм, із задоволенням з тобою подискутую. Юто, ти не віриш у кохання? — у синіх очах виразно миготить поблажливість і азарт будь-що-будь довести мені свою правоту. Але проблема в тому, що я не хочу поступатися чоловікам, мені не цікаво, щоб вони були правими.

— Професоре, треба буде якось покликати вас у бар і покласти вас на лопатки за кухлем пива під час дискусійної дуелі.   

— Нічого собі, ти запрошуєш мене на побачення у присутності своїх одногрупників? Це сміливо, — глузливо насміхатися його звична манера.

— Хах, розмріялися! Я не ходжу на побачення. Насправді, це цікава тема, професоре. Шкода, що не можна навчити любити, доводиться всім набивати свої гулі. Обов'язково поставте мені авансом найвищий бал і погодьтеся, що для багатьох кохання – це почуття власності. Любов'ю можна як підняти самооцінку, так і зламати її. У невмілих руках кохання перетворюється на психологічну зброю.

— Ти маєш рацію, — присівши на край моєї парти злегка нахиляється до мене наче знає, що я цього терпіти не можу і спеціально дражнить. — Я поставлю тобі найвищий бал, Юто, бо захоплююсь твоїм розумом. Але ти не маєш рації в тому, що не ходиш на побачення. Тому запрошую тебе сьогодні до університетської їдальні, пообідаємо разом. По-перше, у тебе страшенно бурчить у животі. По-друге, обговоримо твій запит на стипендію у цьому семестрі. Відмов я не приймаю! Отже, продовжимо, леді та джентльмени, — спускається вниз, а Мей штовхає мене ліктем, округливши очі.

— Подруго, він що до тебе підкочує? Ну й нахабство.

— Не думаю, що Павич хоче, щоб його звільнили. Усі знають, що стосунки між студентами та викладачами заборонені. Напевно, ставить черговий психологічний експеримент для чергової доповіді. Доведеться йти і трохи зганьбитися перед цією студентською зграєю, дамо фіфам і мажорам привід для пліток, — знизую плечима. Мені по заріз потрібна стипендія, тому обід з Павичом я якось переживу.

Алан Нойс, тобто Павич, наймолодший, стильний і елегантний викладач у нашому універі. Багатьом хлопцям, особливо тим, хто міняє свої футболки раз на тиждень, варто у нього повчитися. Павича взагалі неможливо уявити кудлатим і в розтягнутих труселях. Він напевно і вдома виходить із ванни, як запрошена супермодель. Від нього завжди добре пахне, його нігті в ідеальному порядку, він знає як правильно носити дорогі костюми і приводить волосся до ладу одним рухом руки. Незважаючи на його зарозумілість та нарцисизм ним і справді варто захоплюватися, бо він чарівно розумний. Павич не просто багато знає — його інтелект мега сексуальний. Тому деякі дівчата, навіть у моїй групі, фантазують про нього, багато пліткують і намагаються уявити, що там у нього в штанах. Мене останнє не цікавить взагалі, Павич не є об'єктом моєї сексуальної уваги, просто він розумний чоловік, з яким цікаво спілкуватися. Саме це я і сказала Мей, на що вона надула велику бульбашку з жуйки, і тільки коли бульбашка лопнула моя подруга скептично хмикнула.