Глава 23 (6) від 12.10

Вшанування найщедрішого гостя пройшло без накладок. Їм, до речі, виявився той самий «Цезар», від якого Христина напередодні втекла. Схоже, почуття власної важливості у цього індивіда і справді зашкалювало, тому що виглядав він донезмоги задоволеним собою. Олексій Вікторович і Роман, які деякий час були відсутні, повернулися ближче до кінця урочистої частини в досить непоганому настрої. «Інквізитор» геть зник із радарів і до кінця заходу більше не оголошувався. Або ж просто не попадався їй на очі.

Незабаром гості почали роз'їжджатися, дехто попутно збирався групками і вів особисті бесіди, ймовірно, домовляючись про те, де б продовжити вечір. Анжеліка і ще кілька жінок-організаторів балу вирушили вирішувати якісь робочі питання, і Олексій Вікторович відрядив до сестри Романа, щоб той доставив її додому в цілості й схоронності, а потім ще й Вані, який в холі розмовляв з охоронцями, доручив наглядати за ними обома.

Денис Віталійович і його сестра вирішили поїхати в клуб (завтра неділя, так що гуляти можна хоч до ранку) і покликали генерального з собою, але той відмовився, пославшись на втому і бажання виспатися. Виконавчий директор наполягати не став, попрямував до свого автомобіля і пискнув сигналізацією, а Діна раптом підморгнула Христині і виразно глянула на Містера Суворість, після чого з пустотливою усмішкою рушила слідом за братом.

«І що це було?!»

– Я сьогодні більше не потрібна? – обернулася Христя до шефа. – Уже можна викликати таксі?

– Яке ще таксі?! – здивувався керівник. – Я вас сюди привіз, я ж і відвезу назад.

– Але ви сказали, що втомилися. У такому стані краще не сідати за кермо, а я взагалі на іншому кінці міста живу... – почала було вона, але глянула на боса і виправилася: – Втім, звичайно ж, не мені вам указувати.

– Я ціную ваше занепокоєння, але не настільки втомився, щоб заснути за кермом, – відгукнувся він.

«Ясно, значить, просто не хотів іти в клуб і знайшов привід відмовитися».

– Вам більше не загрожує шантаж, – врадував Горський, коли вони сіли в автівку. – Компрометуючі фото... потонули разом із телефоном пана Асманова. Він сьогодні був досить неакуратний зі своїм девайсом.

«Еге ж, і я, здається, знаю, хто став причиною цієї «неакуратності»...»