Тамір був п'яний. Яніна не помітила, як і коли він так напився. Пішов до вбиральні, довго був відсутній (ну, всяке буває), а повернувся вже добряче напідпитку, та ще й в якомусь роздраконеному стані, ніби з кимось ґрунтовно поцапався, хоча до цього весь вечір перебував у піднесеному настрої.
– Вас довго не було, я намагалася додзвонитися, але...
– Мій телефон потонув, – гаркнув бос роздратовано.
– Як потонув? – не зрозуміла Яна.
– Бульк – і нема його. Все, ми їдемо звідси! – скомандував безапеляційно. – Ти поведеш.
– Але вечір ще не...
– Не збираюся більше залишатися на цьому збіговиську лицемірів, – заявив шеф категорично, схопив її за руку і потягнув до виходу. – А без мене ти тут теж не залишишся.
Яніна ледь встигала перебирати ногами, але слухняно слідувала за фіндиректором, паралельно прощаючись з деякими гостями. Припаркувалися вони вдало, тому виїхали без проблем, та тільки до того часу, коли вона підрулила до квартири Асманова, той був уже в стані нестояння. Він щось сердито бурмотів і відмовлявся триматися на своїх двох. Не те щоб не хотів, просто не міг. І тепер, сяк-так піднявшись в ліфті на потрібний поверх, Яна буквально тягла шефа до ліжка, згинаючись під вагою чоловічого тіла.
Кілька разів зупинялася, щоб перепочити, і, підставивши плече і обхопивши за талію, знову тягла елітну п'янь, яка пахла ексклюзивним парфумом упереміш із дорогим алкоголем. На підході до застеленого покривалом ліжка Тамір спіткнувся і зрештою на нього впав, наполовину поховавши під собою багатостраждальну помічницю.
Насилу вибравшись з-під керівника, Яніна спробувала підвестися, але була перехоплена і притиснута до сильного тіла:
– Янко, не с-смій н-нікуди йти, з-зрозуміла?
– Та куди ж я піду, коли ви в такому стані?! – вона припинила безплідні спроби звільнитися і просто влаштувалася зручніше в його сталевій хватці. Хтось по п'яні, може, і стає розмазнею, а Тамір навпаки, випускає назовні всіх своїх демонів. – Хіба що в аптеку вийду таблеток якихось для опохмілу купити.
– Н-не «в-викай» мені, ми не в к-компанії, – скривився він. – Ти не т-тільки зараз, ти взагалі нікуди від мене не йди, з-зрозуміла? Інша п-помічниця мені не потрібна!
-----
Любі мої, якщо раптом хтось іще не бачив, я додала візуалізацію героїв до книги) Пряме посилання на блог із візуалізацією знаходиться в анотації))
#270 в Сучасна проза
#1844 в Любовні романи
#910 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.10.2021