Глава 20 (8) від 25.09

Пошукавши поглядом ціль, Христина на негнучких ногах рушила до чоловіка в костюмі Цезаря і, ніби поправляючи сукню, витягла з бюстгальтера флешку, яку затиснула в долоні, як останній засіб порятунку. Ось він, той шанс, якого вона чекала! Записи з диктофона будуть лише додатковим бонусом, а от флешка...

Цікаво, що на ній такого важливого, заради чого Тамір Асланович влаштував весь цей маскарад? Він явно не хотів, щоб його бачили наодинці з тим чоловіком, а от жінка, очевидно, не викличе особливих підозр, особливо жінка того типу, яким прикидалася Христя. Хвилювало лише одне: куди з радарів зник Олексій Вікторович? Тільки що не зводив очей, а зараз як у воду канув. Може, просто втратив інтерес? Ну справді, до чого йому якась там розпусна дівиця?! А задивився... Напевно, просто неприязнь до кузена зіграла роль, адже він повинен був знати, в якому костюмі приїде Асманов, та й попеляста шевелюра видає його з головою.

– Я б хотіла вам дещо сказати, однак тут занадто шумно... – пробелькотіла Христина млосним голосом, підпливши до чоловіка середніх років. Вірніше, тим голосом, який вона вважала млосним, а як там воно вийшло, і гадки не мала. Здається, все-таки непогано, тому що випадковий кавалер помітно пожвавився. Вона кивнула фіндиректору, мовляв, зараз все буде зроблено, і виплила із залу на широкий балкон, який завершувався довгими сходами в сад. Слідом за нею з помітним ентузіазмом пішов бізнесмен, а вона підійшла до поручнів і стала обмахуватися рукою, ніби їй було дуже жарко.

– Знаєте, у вас такий чудовий костюм. Справжній Цезар! Хто, якщо не ви?! – пролепетала захоплено. – Ах, як хочеться пити, в горлі зовсім пересохло...

– Момент! – засяяв кавалер і пішов у зал, де підкликав офіціанта з підносом.

«Оскара мені!» – подумала Христя, але чекати повернення позера не стала і кинулася вниз по сходах, ховаючи флешку в клатч. Скоріше зникнути, скоріше втекти... Де там це таксі?! Вилетівши на головну алею, стукаючи каблучками по бруківці і плутаючись в довгій сукні, вона думала тільки про те, як швидше покинути цей гостинний маєток.

– Дівчино, постривайте! – пролунав з висоти балкона голос Горського.

«Ні-ні-ні, тільки не тут, тільки не зараз!»

Вона повинна постати перед ним в нормальному вигляді, він не повинен дізнатися, що скандальною білявкою все ж була його помічниця. І Христина, на мить завмерши і облившись холодним потом, дременула ще дужче.