Глава 20 (4) від 21.09 (2)

Христина простягнула запрошення, яке, дякувати Всевишньому, було не іменним, і пройшла всередину. Шум і гамір майже оглушували, але народу було весело. Вона набрала номер фіндиректора і повідомила, що вже приїхала. Він чекав її на другому поверсі в одній з ніш, і коли обернувся, то стало зрозуміло, що маскарадний костюм для власної персони вибрав просто ідеальний. Тамір Асланович був у костюмі Смерті, не інакше сам Дер Тод з мюзиклу «Елізабет». Весь у чорному, що дуже пасувало до його світлого волосся, і маска у вигляді черепа.

Черговий липкий погляд, пройшовшись по фігурі, змусив Христю зіщулитися. Після чого було винесено вердикт:

– А шалик тут зайвий, прибери.

– Але...

– Швидко зняла шалик, він заважає!

«Ось хто справжній козел у «Вайлет-компані»!» – вона тремтячою рукою стягнула з плечей тоненьку тканину, єдину перепону для чоловічих поглядів.

– Чудово, зовсім інша справа. Дивись, як народ пожвавився, – задоволена посмішка Асманова несла в собі чималу частку кпини.

І дійсно: чоловіки, що проходили повз, жадібно оглядали принади чорного лебедя, практично виставлені напоказ, через що їх супутниці оглядали цього самого нещасного лебедя ревнивими, зарозумілими і презирливими поглядами.

– Тебе повинні хотіти всі, у кого в штанях щось є, від хлопчаків до старезних старих, – між тим продовжував Містер Заноза, підійшовши надто вже близько. Відчайдушно захотілося відсунутися.

– Н-навіщо?

– Тому що я так сказав, – і стиснув її зап'ястя, змусивши здригнутися. – Вони повинні бути готові їсти з твоїх рук, – його великий палець круговими рухами масажував долоню жертви, викликаючи чергову хвилю тремтіння упереміш із жахом, – і йти на будь-які поступки, зрозуміла? Так мені буде набагато легше з ними домовитися. А якщо я залишуся задоволений, то і тобі дещо перепаде, навіть матеріальна компенсація за моральну шкоду. Хоча, можливо, не тільки моральну...

– А ось цього не буде! – заперечила Христина твердо. – Після балу я їду додому, і крапка!

– Не тобі умови мені ставити! – відповів жорстко, пальці на зап'ясті стиснулися сильніше. – Втім, якщо впораєшся без надання нашим друзям додаткових послуг...

– В-впораюся.

– Тим краще для тебе. О-о-о, а от і Льоха, ну нарешті...