Глава 16 (6) від 06.09 (2)

«Аргх, ну чому він такий... класний?! Дайте мені в керівники старого пузанчика з лисиною в півголови і виводком дітлахів, щоб я могла нормально зосередитися на роботі!»

– Що таке? – генеральний продовжував гіпнотизувати її поглядом. – Про що так серйозно задумалися? Можливо, є проблеми, про які ви не наважуєтеся розповісти?

Після цього питання Христя вдруге за день облилася холодним потом. Ну чому у неї стійке відчуття, що він щось знає або як мінімум підозрює? От навіщо Тамір Асланович підморгував їй у четвер?! Напевно Горський це помітив і тепер надумав собі чогось зовсім не того!

– Просто подумала, що мені дуже пощастило з керівником, – сказала вона якомога спокійніше, хоча серце забилося з подвійною силою. – Дякую, що даєте мені час на адаптацію і надаєте моральну підтримку.

– До речі про це! – шеф розвернувся до неї. – Я вирішив продовжити ваш випробувальний термін. Ви поки не готові бути повноцінним помічником і діяти самостійно, але, безумовно, вже ґрунтовно просунулися в потрібному напрямку. Думаю, десь через місяць вас можна буде випустити у вільне плавання і довірити вашим турботам мою сестру.

– А можна дізнатися, чим вона займається зараз, поки у неї ще немає особистого помічника?

– Практично тим же, чим і ви, – куточком рота всміхнувся бос, – пізнає тонкощі роботи в компанії, просто в офіс не їздить. А ще вона велика любителька благодійництва та нарівні зі старшим поколінням бере участь у справах сімейного благодійного фонду. І ось тут-то вельми і вельми досягла успіху. Іноді мені здається, що їй і зовсім не варто вникати у справи компанії: Ліка занадто добра для світу бізнесу, який так і кишить акулами, але... Хоча тоді ваші послуги в якості помічника їй не знадобляться.

«Як це не знадобляться?!»

Здається, шикарна робота може от-от спливти з рук. Ну ні, так справа не піде! Христина тільки-тільки звикла до нового ритму життя, втягнулася, та й посада особистого асистента їй дуже навіть подобалася, особливо якщо главбосом буде Горський.

– А хіба у фонді їй не потрібна допомога? – Христина тут же вхопилася за цю можливість. – Не важливо, в компанії або десь іще, я готова допомагати їй у всьому, що необхідно!

– Навіть так?! Ентузіазму у вас через край, – другий куточок його губ теж зігнувся в усмішці. – Схвальне прагнення, я його врахую. До речі, ви про Грея не забули? – схаменувся бос, варто було машині під'їхати до під'їзду Христини. – Він чекає не дочекається, коли ми його заберемо.

– Ні в якому разі не забула! І коли ж?

Олексій Вікторович щось прикинув в умі, а потім виніс вердикт:

– Завтра о другій годині я за вами заїду. У вас же немає ніяких планів?

– Ні, ніяких. Я буду готова, – відрапортувала вона, хоча, якщо чесно, плани у неї були. Але там цілком можна впоратися до другої години, так що це можна не брати до уваги.

– Тоді до завтра, Христино Олександрівно. І не плачте більше через вигадані драми, навколо і справжніх вистачає. Втім, щасливих фіналів також.