Глава 16 (4) від 05.09

Вона, злякавшись цих відчуттів, відчайдушно захотіла відсунутися і лише зусиллям волі змусила себе залишитися на місці.

– Не люблю трагедії, мені до душі щасливі фінали, – не стала лукавити Христя. – Я потім довго переживаю побачене: занадто вразлива.

– В житті ще й не таке трапляється... – продовжував шепотіти Його Ясновельможність.

– Знаю, тому хочу сховатися від реальності хоча б у книгах чи фільмах, – вона з силою стиснула руки, впиваючись нігтями в долоні.

«Господи, чому він так близько?!»

Ясна річ, генеральний говорив пошепки, щоб не заважати іншим глядачам і щоб на них не шикали з сусідніх лож, для цього ж і нахилився до її вуха, лоскочучи ніс ненав'язливим ароматом свого парфуму. Але від цього його присутність не стає менш хвилюючою, навіть навпаки. Зараз він вторгся в її особистий простір, а вона до такого не звикла, не готова... При цьому Роман, який сидів з іншого боку від неї, зовсім не викликав такого сум'яття почуттів.

– Я б і сам пішов після арії Каварадоссі, але потрібно досидіти до кінця хоча б на знак поваги до акторів, – між тим продовжив Горський.

– Так, знаю, тому я все ще тут, – стримано кивнула вона, хоча те, що відбувалося на сцені, вивертало душу навиворіт.

Під кінець вистави Христина відчула на щоках вологу. Ну от, як завжди! Не можна їй таке дивитися, не можна. Сцена, де Тоска кидається з даху після розстрілу Каварадоссі, добила морально і фізично. Зал аплодував стоячи, а вона сиділа і ковтала сльози.

– О-о-о, як усе серйозно... – Олексій Вікторович витягнув з кишені хустку і вклав у її тремтячі пальці. – Ви у нас дійсно оранжерейна квітка, яку потрібно пестити, плекати і оберігати від халеп.

– Вибачте, – Христина промокнула очі і простягнула хустку назад. – Я повинна була краще контролювати емоції.

– Залиште собі, раптом у вас знову з'явиться причина для сліз. Вечір тільки розпочався... – він злегка підвищив голос, щоб його було чути крізь оплески натовпу.

Останні слова шефа насторожили.

– Нас чекає ще одна драма?

– Сподіваюся, це будуть сльози радості після вдалих переговорів, – скоса глянув на неї керівник.