Глава 14 (7) від 30.08

Тамір ввімкнув радіо і тарабанив пальцями по керму в такт музиці. Ух, який цікавий сьогодні видався вечір! Він навіть не розраховував, що в руках може опинитися стільки козирів за раз. Ох вже ця Христина Соколова... Непорозуміння непорозумінням, а зубки-то є! Фіндиректор потер плече, в яке вкарбувалася її далеко не дамська сумочка, і порадів, що майже зумів уникнути серйозного удару.

Але що за стосунки у цих двох? Щоб Олекса когось так вичитував при першій зустрічі... Значить, тоді він дійсно був дуже злий. Тамір все думав, чим же змогла його настільки розлютити ця сором'язливиця, а тут, виявляється, ціла драматична історія знайомства зі зламаними підборами і розлитою кавою. Тоді що змінилося зараз? Чому він її наблизив? І все почалося в той день, коли Горський витягнув Христину зі складу.

Хоча Соколова і справді досить примітна дівчина. Її перелякані очі, що нишпорили навколо в очікуванні допомоги, пробуджували в ньому інстинкт мисливця. Тамір давно так не розважався. Він отримував справжнє задоволення, коли мучив дівчину вічними причіпками і жартами, вона так цікаво реагувала, як настовбурчений горобчик.

«Що ж, Христє, ми ще пограємо...»

Кожна сходинка давалася Христині через силу, ніби на ноги хтось навісив пудові гирі. Відчуття неминучої катастрофи давило і притискало до підлоги, але вона продовжувала йти, щоб скоріше потрапити додому, де вже точно немає ніяких темних особистостей, замкнутися у своїй кімнаті і подумати.

«Що ж робити? Як вчинити?»

Олексій Вікторович говорив звертатися до нього, якщо Містер Заноза знову буде чіплятися. Але як тут звернешся, якщо понаписувала про шефа стільки всього і не перекреслила (або замазала коректором) зайве, те, що вже давно не відповідає дійсності?!

Христя допленталася до квартири, замкнулася в кімнаті, відкрила Щоденник і подивилася на запис, зроблений в день знайомства з Олексієм Вікторовичем: «Мій новий шеф просто козел!»

– Ну який же він «козел»?! Зовсім ні.

Так, людина, яка тебе одягає, взуває, годує і відвозить додому, вкриває, коли ти засинаєш, підбирає викинуте кошеня, а ще співає так, що душа відгукується у відповідь, явно не заслуговує такої «схвальної» оцінки. Тому вона закреслила образливе слово і написала дещо зовсім інше. Еге ж, саме так вона тепер думала про шефа...