Глава 14 (5) від 28.08

Фіндиректор перекривав підходи до під'їзду і повільно наближався, ніби знав, що його жертві нема куди бігти. Хоча ну що він їй зробить серед білого дня?! (Нехай зараз був і не день, а вечір, але все одно ж іще не сутеніло!) Так чи варто боятися? Потрібно заспокоїтися, ніби нічого незвичайного не відбувається, тільки і всього.

– А ви сьогодні рано, – почав розмову Асманов. – Думав, доведеться чекати довше.

– У вас до мене якась справа? – Христина намагалася говорити впевнено. – Можливо, варто обговорити її завтра в офісі?

– О-о, у мене до тебе багато справ, і їх вже точно не варто обговорювати в офісі, – він перейшов на «ти» так природно, ніби вони сто років знайомі.

– Вибачте великодушно, але мій робочий час на сьогодні скінчився, а зустрічатися з керівництвом поза стінами компанії не входить у мої безпосередні обов'язки, тим паче ви зовсім не мій прямий керівник, – вона спробувала його обійти.

– О, хтось продовжує грубіянити... – він заступив дорогу. – Погано, я ж і образитися можу.

– Де в моїх словах ви помітили зухвалість? Я висловлююсь вкрай коректно і з повною повагою до вашого високого становища. А тепер пробачте, але мені час іти додому.

– Ну ні, так зовсім не цікаво, – сірі очі чоловіка примружилися. – Олексій... Даремно ти так за нього тримаєшся, він не може з тобою одружитися, хоч голою перед ним танцюй. Чи ти гадаєш, я не знаю, чого ви всі від нього чекаєте?! Не розумію тільки, як тобі вдалося до нього підлізти?! Він нікого не підпускає так близько і принципово не бере помічниць жіночої статі, та й я прекрасно пам'ятаю, як він до тебе ставився спочатку. А на посаду помічниці Ліки є купа куди більш компетентних кандидаток. Так що сталося? Чому все змінилося?

– Боюся, відповідь на це питання вам може дати лише сам пан Горський, – голос Христини звучав твердо, хоча по тілу йшов озноб.

– Ой, ну не починай... Досить вдавати з себе невинну, га! – він зробив крок, потім ще один, відтісняючи її вглиб скверу. – Таких правильних дівчаток не буває, всі ви продажні, потрібно тільки вгадати ціну. Якщо перейдеш на мій бік, отримаєш набагато більше, ніж вдасться видоїти з нього. Льошка не зможе дати тобі те, що зможу дати я, занадто порядний. Але ж дівчатка зазвичай люблять поганих хлопчиків, чи не так? Так що і я міг би виявити до тебе прихильність... в обмін на деякі послуги...

– Дякую, обійдуся, – вона в паніці озирнулася, але люди навколо нібито вимерли.

«Де всі, коли так потрібні?! Може, просто закричати, і нехай народ хоч з вікон повиглядає?»