Олексій Вікторович насупився і попросив Ваню заглушити двигун, а сам вийшов з машини і попрямував до провулку, звідки і долинали жалібні звуки. Христина швиденько вислизнула слідом і пішла за шефом, який зупинився і дивився на щось з неприкритим несхваленням.
У напіврозм'яклій після недавнього дощу картонній коробці надривалося кошеня. Шерстка незрозумілого кольору, брудне, худюще, облізле, очі гниють... Повзає по дну, а вибратися не може: і зростанням мале, та й сил, напевно, не вистачає. Жалібне пищання встромляло в серце гострі голки, будило в душі співчуття і злість на того, хто довів тваринку до такого стану.
Містер Суворість зціпив щелепи і стиснув кулаки, його погляд ставав усе більш похмурим. І Христина більше не роздумувала, підійшла, обережно розірвала один з країв коробки. Малюк, ніби тільки цього й чекав, поповз до виходу і незабаром борсався у траві. Ну, трава в даному випадку краще, ніж холодний мокрий картон. Гендиректор теж підійшов ближче і став спостерігати за кошеням, яке раптом попрямувало до його ноги.
В першу секунду Христина подумала, що шеф гидливо відштовхне волохатий клубочок носком натертої до блиску туфлі, але Олексій Вікторович нахилився, придивився, дістав з нагрудної кишені хустку... і, обернувши кошеня тканиною, взяв його на руки, а потім стрімко попрямував до машини.
– Судячи з усього, у нас трохи змінюються плани, – кинув він через плече.
Христя кинулася слідом і, обігнавши, відкрила йому задні двері, а сама швидко оббігла автомобіль і влаштувалася з іншого боку.
– О, у нас поповнення?! – вигукнув Роман. – Хто ж це його так...
– Які розпорядження? – поцікавився водій.
– Ваню, їдемо до ветеринара, – скомандував бос.
– До нашого? Чи з місцевих когось знайти? – тут же уточнив Іван, заводячи мотор.
– Давай до нашого. Петро Максимович цього хвостатого точно на ноги поставить.
Як не дивно, малюк припинив пищати й угрівся на руках у генерального, тихо сопучи, але в той же час продовжуючи тремтіти. Скільки ж йому? Два тижні? Три? Місяць? Такий малий, що відразу і не визначиш. І як давно він востаннє їв?
#332 в Сучасна проза
#2219 в Любовні романи
#1086 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.10.2021