Глава 13 (2) від 22.08 (2)

– Так, Тамір Асланович абсолютно правий! – на повний голос заявив генеральний. – Христина Олександрівна, мій особистий помічник, із задоволенням заспіває для іменинника.

Народ підтримав цю репліку оплесками, і Христина, всміхаючись на всі тридцять два, на негнучких ногах рушила через зал, в паніці перебираючи в голові пісні, які було б доречно виконати на такому важливому заході. Виступати перед цілим натовпом людей, що мали гроші та владу, було для неї вперше і, чесно кажучи, дещо лякало. Але відступати не можна. Зараз вона фактично паличка-виручалочка Містера Суворість і зобов'язана показати клас!

Піднявшись на сцену, Христя поспілкувалася з тамадою, і їй ввімкнули «Мільйон червоних троянд». Це класика, доречна в будь-якій компанії, і, судячи з реакції гостей, вибір виявився вірним. Народ підспівував, іменинник теж перейнявся, а голос Христини летів над залом. Вона була задоволена. Незважаючи на нервову напругу і піт на лобі, проспівала кожну нотку, кожне слово, як тоді, на Восьме березня в школі. Вже скільки років пройшло, а той виступ свіжий в пам'яті.

Ну от, все не так страшно. Багатії чи політики, вони просто люди, яким теж хочеться розслабитися. Музика замовкла, пролунали рясні овації, і Христя перевела подих від полегшення та зібралася повернутися за столик.

– Тепер Олексій Вікторович просто зобов'язаний підтримати свого особистого помічника. Просимо дует! – несподівано на повний голос оголосив Тамір Асланович.

«А-а-а-а!!! Ну от Заноза ж, справжнісінька!»

Якби поглядом можна було спопелити на місці, вона б із задоволенням розправилася з цим підлим гадом! Ну і як не бажати його прикінчити, га?!

– Ду-ет! Ду-ет! Ду-ет! – почали скандувати гості.

Горський вбив задоволеного собою фіндиректора поглядом, але піднявся і попрямував до сцени. Його вихід ознаменувала нова порція оплесків. Так-с, здається, прийшов час рятувати свого керівника так само, як він недавно врятував зі складу її.

– Не хвилюйтеся, я все візьму на себе і підстрахую, просто підспівуйте, – шепнула йому вона. – Яку оберемо пісню?

– Справді, підстрахуєте? – Містер Суворість глузливо підняв брову і, вибравши дует «Я тебе ніколи не забуду» з рок-опери «Юнона і Авось», почав свою партію:

«Ты меня на рассвете разбудишь,

Проводить необутая выйдешь...»

Він не дивився на слова, що відображалися на екрані, просто прикрив очі і, здається, пірнув у себе. Ну що тут скажеш?! Христина знову зганьбилася, коли робила свою благородну пропозицію, тому що генеральний співав так, що у неї дух захопило. Його оксамитовий баритон розлився по залу і торкнувся, здавалося, кожної душі. Заслухавшись, вона ледь не пропустила той момент, коли повинна була вступити.

«Нікому свого шефа не віддам!» – вирішила Христина і взяла першу ноту.