Глава 11

Пробудження вийшло м'яким і пухнастим: Мурік терся волохатими щоками об руку, неприховано натякаючи, що давно час снідати. Розкривши очі, Христина спробувала згадати, чим закінчився вчорашній вечір і як вона взагалі заснула. Усвідомлення накатило холодною хвилею. Вона різко сіла і в паніці подивилася на крісло. Пусто.

«Це ж не сон? Все було насправді?»

Ні, не сон. Вчора ввечері в її кімнаті дійсно був новий керівник, який заснув у кріслі. А тепер його немає, значить, він бачив Христину сплячою і навіть пледом накрив.

«Господи, який жах! Як я йому тепер в обличчя дивитися буду?»

Але якщо боса немає в кімнаті, то де ж він тоді зволить перебувати? Страшна думка, що гендиректор прокинувся вранці і зіткнувся в коридорі з мамою, а зараз вони, можливо, разом на кухні п'ють чай, змусила кулею вилетіти з кімнати.

Тиша. Христина заглянула в кімнати матері і брата і з полегшенням зітхнула, побачивши тих сплячими.

«Обійшлося...»

Виходить, він поїхав. Про всяк випадок перевіривши телефон і соцмережі, вона побачила повідомлення, що шеф поклав ключі в поштову скриньку.

«Але ж міг мене розбудити, щоб двері закрила, підлегла все-таки. Але не став...»

Від цієї думки зробилось напрочуд приємно.

Відвідавши ванну, Христина повернулася в кімнату і подивилася на годинник. Шоста ранку. М-да, зарано Мур дав про себе знати і зажадав сніданок. Але треба віддати йому належне, до тістечок, які так і стояли на столі, він не доторкнувся. Ну і як не любити такого чудового пухнастика?! А ще він майже схвалив боса, і той не відхопив зубами або кігтями, чому вона була дуже рада. Навіть страшно собі уявити, що зробив би з ними обома Олексій Вікторович, якби Мурік його подряпав або покусав. Походом у ветеринарку справа б точно не обмежилася.

Христина віднесла тацю з посудом на кухню, заварила свіжого чаю і насолодилася смаколиками, знищивши обидва тістечка. Все-таки як чудово, коли чоловік, нехай навіть така недосяжна особистість, як шеф, здійснює (за його мірками) дрібниці, але все одно дуже приємні. Кіт у цей час із задоволенням хрустів кормом. Тепер можна готувати сніданок і будити домашніх.

Коли брат із мамою сіли за стіл, вона вирушила одягатися і збиратися. Трохи поміркувавши, одягла білу блузку (все ж у перший день на новій посаді захотілося причепуритися), чорну спідницю, пов'язала краватку, спустивши вузол до початку грудей, і накинула піджак. А нічого вона так виглядає, дуже навіть по-діловому і водночас елегантно. Саме так, як замовляв гендиректор.

Нова сумка, в яку Христина переклала речі, доповнила образ. Волосся вона заплела в косу і сяк-так підколола на потилиці шпильками, нагадавши собі по необхіжність купити сьогодні нову заколку. Вже на це у неї точно вистачить коштів. Обидва телефони теж взяла. Коли отримає нову сім-карту, старенький телефон можна буде віддати мамі для більш зручного зв'язку, а то телефонувати з мобільного на міський дуже напряжно для гаманця.

— Христино, донечко, а звідки така смакота? Тобі вчора дали аванс? — в кімнату заглянула мама і з подивом стала розглядати новий гардероб доньки і розставлені по кімнаті пакети з обновками. — Ой, а це що?

— Не аванс, мамо, а підвищення! — з радістю повідомила вона. — Тепер у нас із вами все буде! І їсти станемо нормально, і одягатися. А це мені новий керівник виділив службовий одяг. Якщо буду добре працювати, то він залишиться у мене назовсім.

— Пощастило тобі з керівником, — мама поправила Христині локон. — Мабуть, не перевелися ще добрі люди. Він одружений?

— Ма-амо! — Христя закотила очі. — Він народився зі срібною ложкою в роті. Такі, як він, на подібних нам дивляться з вели-и-и-икої висоти. Та й мені зараз потрібно думати тільки про роботу, щоб місце не втратити, а не бцсики очами пускати.

— Це так, але... Ну він хоч привабливий? А молодий?

«Ех, схоже, мама не заспокоїться, поки на власні очі не переконається, що Містер Суворість зовсім з іншого світу, і ми йому не рівня».

— Гаразд, мамо, дивися, — Христина дістала смартфон і показала потайки зроблені фото. — Бачиш?

— Бачу.

— Тепер розумієш, що ми абсолютно різні. Він керівник, а я просто повинна добре виконувати свою роботу.

— Я розумію тільки те, що ти зараз потураєш своїм комплексам, — мама продовжила розглядати шефа, а у Христі щелепа донизу поповзла.

— Що? — вона вухам своїм не вірила.

— Те, що чула! Вбила собі в голову, що з тобою щось не так. Христинко, мила, все з тобою так! — сказала мати м'яко. — Він, звичайно, хлопець видний, але і ти дівчина хоч куди. Однак ти права, зараз вам потрібно просто добре спрацюватися, а далі час покаже.

— М-да, хоч із цим ти згодна... — пробурмотіла Христина, склала в сумку девайс і пішла взуватися. — Я сама Альошку відведу, не треба бити ноги, краще шарф довязивайте.

Олекса вже був на виході і натягував черевики.

— Христє, а про що ви там із мамою говорили? — запитав маленький проноза. — У тебе на роботі коханий з'явився?

— Все-то тобі потрібно знати! Краще збирайся швидше, а то мені сьогодні спізнюватися ніяк не можна.