Глава 10

Коли Христина з тацею в руках увійшла до кімнати, вона застала свого шефа не розглядаючим нишком її фотоальбом, що чинно стояв на поличці, не гортаючим книги, навіть не читаючим щось у мобільнику, а... сплячим. Чоловік напівлежав у кріслі, відкинувши голову на спинку, руки спочивали на підлокітниках. Закриті очі, спокійне обличчя, розмірене дихання, розслаблена поза. Містер Суворість дійсно спав, а Мурік обережно обнюхував його штанину, раз у раз відскакуючи подалі зі здибленою шерстю і вигнутою спиною, але потім знову підходив і продовжував обнюхування. Під час її розмови з керівником Мур забився під ліжко, а зараз, коли потенційний супротивник спочиває, осмілів і вибрався на розвідку.

— Ну що, як тобі екземпляр? — прошепотіла Христина. — Чи приймаєш?

Кіт, як і зазвичай, подивився на неї серйозним розумним поглядом і продовжив обстеження чужинця. Тепер метою хвостатого була друга нога гостя.

Кімната поступово наповнювалася неймовірною сумішшю запахів, де вгадувалися туалетна вода гендиректора, його шампунь і, можливо, щось іще, властиве особисто йому. Щось чоловіче і привабливе. Виникло відчуття, що ці аромати вже всюди. Або просто Христина вже нічого не відчуває, крім них?

Улюблене крісло завжди здавалося їй дуже великим. Тут було зручно читати, так що вона годинами валялася на ньому то з однією книгою, то іншою. Однак зараз крісло великим вже не виглядало. Гендиректор зі своїм немаленьким зростом і атлетичною фігурою вмістився в ньому як рідний, ніби воно, нарешті, знайшло справжнього господаря. Хоча це, звичайно ж, була повна дурість. Ну що може бути спільного у старенького крісла і ультрасучасного чоловіка, який завжди вибирає все найкраще?!

Крім нової помічниці, зрозуміло. Тут він точно помилився, тому що Христина відчувала: вона не відповідає його вимогам. Занадто багато в ній того, що потрібно змінювати, а змінюватися на догоду комусь завжди важко. Ось якби вона сама захотіла стати іншою... Хоча вона себе влаштовувала такою, яка є. Просто їй потрібна людина, яка прийме її справжньою, а не буде кроїти під себе. А взагалі... у стосунках змінюватися повинні обидва. Притиратися, йти назустріч одне одному. Тільки тоді у них буде гармонія.

Христя раптом усвідомила, що зайшла в своїх думках зовсім не туди. У них з Олексієм Вікторовичем виключно робочі стосунки, тому вона повинна відповідати посаді і високому рівню компанії. Особисті уподобання шефа тут абсолютно ні до чого, так?

А ще він не повинен застудитися з її провини (коли людина спить, у неї зазвичай знижується температура тіла), тому краще його чимось укрити. Бідний, завтра у нього, напевно, все тіло болітиме, бо спав у незручній позі. Але розбудити керівника у неї духу не вистачало. Хто зна, а раптом він спросоння сердитий, і вона наразиться на неприємності?! Нехай краще сам прокинеться. З ідеї, це трапиться незабаром, тому що Його Ясновельможносте не виглядав міцно сплячим. Скоріше, він дрімав. Христина сіла на диван і сама не помітила як стала розглядати боса.

Шкіра досить смаглява. Чи це така засмага з літа залишилася? Брови гарної форми і в міру густі. Щоки і підборіддя гладенькі: незважаючи на пізній час, щетини не спостерігалося. Ніс прямий. Губи... Ні, на губи краще не дивитися. Руки... О, так! Вона знову замилувалася його руками. Довгі витончені пальці і акуратні нігті овальної форми. Не чоловічі руки — мрія! У тому, що вони дуже сильні, вона ні краплі не сумнівалася. А от чи можуть бути ніжними і лагідними? Так-с, що там далі? Довгі стрункі ноги. Досить тонка для чоловіка талія. Широкі плечі, завдяки чому талія здається ще тоншою.

Захотілося зафіксувати красу. Ні в якому разі не для шантажу або ще для чогось, а просто залишити собі пам'ять про те, як Містер Суворість виглядав зовсім суворо і тихо-мирно спав у її улюбленому кріслі. Швидше за все, такого вдалого моменту більше не трапиться. Дивно, що шеф взагалі настільки втратив пильність, щоб заснути в чужому місці. Напевно, дійсно сильно виснажився.

Христина тихенько підійшла до пакету з салону стільникового зв'язку, максимально безшумно витягла з коробки свій новий смартфон з потужною камерою (от вже коли вона пораділа, що Олексій Вікторович не став економити на співробітниці і придбав їй хороший телефон), вимкнула звук, щоб не розбудити боса клацанням, і зробила кілька фото з різних ракурсів, а потім наблизила зображення і сфотографувала тільки обличчя.

Злодійкувато глянувши на його заплющені очі, вона скоріше сховала девайс, щоб він, якщо що, її не застукав, а то ще не так зрозуміє. Раптом Його Ясновельможносте вирішить, що в обмін на фото вона зажадає якісь пільги чи ще що?! Ні, так підставляти начальника, який проявив до неї довіру (і не те що не звільнив, а фактично підвищив), вона не буде ні в якому разі! Більш того, потрібно зробити все, щоб він не пошкодував про своє рішення і не розчарувався в новій помічниці.

«Ой, я ж хотіла його вкрити...»

Христина дістала з шафи картатий плед з бахромою, яким зазвичай вкривалася, коли читала в кріслі, акуратно накрила шефа і, не втримавшись, зробила ще один кадр. Потім змусила себе припинити думати про шикарного чоловіка, що знаходився в її кімнаті пізно увечері, і направила думки на майбутню роботу. У чому там вона сьогодні зганьбилася? У столовому етикеті? От його і варто хоч трохи підтягнути. Ввімкнувши старенький бувалий ноутбук, який дістався свого часу за півціни від одногрупниці, вона знайшла кілька статей по столовому етикету і відповідні світлини. В принципі, нічого особливо складного немає, головне — розкласти все це по поличках у себе в голові.