Глава 10 (1) від 15.08

Коли Христина з тацею в руках увійшла до кімнати, вона застала свого шефа не розглядаючим нишком її фотоальбом, що чинно стояв на поличці, не гортаючим книги, навіть не читаючим щось у мобільнику, а... сплячим. Чоловік напівлежав у кріслі, відкинувши голову на спинку, руки спочивали на підлокітниках. Закриті очі, спокійне обличчя, розмірене дихання, розслаблена поза. Містер Суворість дійсно спав, а Мурік обережно обнюхував його штанину, раз у раз відскакуючи подалі зі здибленою шерстю і вигнутою спиною, але потім знову підходив і продовжував обнюхування. Під час її розмови з керівником Мур забився під ліжко, а зараз, коли потенційний супротивник спочиває, осмілів і вибрався на розвідку.

– Ну що, як тобі екземпляр? – прошепотіла Христина. – Чи приймаєш?

Кіт, як і зазвичай, подивився на неї серйозним розумним поглядом і продовжив обстеження чужинця. Тепер метою хвостатого була друга нога гостя.

Кімната поступово наповнювалася неймовірною сумішшю запахів, де вгадувалися туалетна вода гендиректора, його шампунь і, можливо, щось іще, властиве особисто йому. Щось чоловіче і привабливе. Виникло відчуття, що ці аромати вже всюди. Або просто Христина вже нічого не відчуває, крім них?

Улюблене крісло завжди здавалося їй дуже великим. Тут було зручно читати, так що вона годинами валялася на ньому то з однією книгою, то іншою. Однак зараз крісло великим вже не виглядало. Гендиректор зі своїм немаленьким зростом і атлетичною фігурою вмістився в ньому як рідний, ніби воно, нарешті, знайшло справжнього господаря. Хоча це, звичайно ж, була повна дурість. Ну що може бути спільного у старенького крісла і ультрасучасного чоловіка, який завжди вибирає все найкраще?!

Крім нової помічниці, зрозуміло. Тут він точно помилився, тому що Христина відчувала: вона не відповідає його вимогам. Занадто багато в ній того, що потрібно змінювати, а змінюватися на догоду комусь завжди важко. Ось якби вона сама захотіла стати іншою... Хоча вона себе влаштовувала такою, яка є. Просто їй потрібна людина, яка прийме її справжньою, а не буде кроїти під себе. А взагалі... у стосунках змінюватися повинні обидва. Притиратися, йти назустріч одне одному. Тільки тоді у них буде гармонія.

Христя раптом усвідомила, що зайшла в своїх думках зовсім не туди. У них з Олексієм Вікторовичем виключно робочі стосунки, тому вона повинна відповідати посаді і високому рівню компанії. Особисті уподобання шефа тут абсолютно ні до чого, так?