Христина робила чай і намагалася не заплакати. Таке просте запитання знову розбурхало старі рани. Вона і сама не зовсім розуміла, через що була засмучена. Чи то через зраду людей, які, на щастя, ще не встигли стати улюбленими, то чи через самий той факт, що в свої двадцять три роки вона досі (НЕ знову, а саме досі!!!) сама.
Наливши ароматний напій у найкращі чашки, які зазвичай використовувалися під час свят, вона поставила їх на тацю. Подумавши, наповнила печивом мамину кришталеву вазу і роздобула з Альошкиних сховів пару шоколадних цукерок. Загалом, чим багаті, тим і раді. А то якось несолідно подавати такому важливому гостеві голий чай.
Погляд сам собою впав на коробочку з кондитерської, яку вона захопила з передпокою по дорозі на кухню. З цікавістю її відкривши, Христина побичила чотири тістечка: два з масляним кремом і два з вершками. Очевидно, керівник про вск випадок прихопив смаколик і для себе. Чи просто взяв запасний для невідомого члена родини. Про матір і брата вона йому мимохіть розповіла, але більше нікого не згадувала, от він, напевно, і вирішив перестрахуватися.
«І все ж наскільки завбачливим потрібно бути, щоб так вчинити! І наскільки добре ставитися до підлеглих».
Христина знає шефа всього нічого, а Вероніка знайома з Олексієм Горським, здається, близько двох років. І вона завжди відгукується про нього з повагою і теплом, визнаючи і строгий норов, і професіоналізм. Мало хто любить свого боса, тому така оцінка значить досить багато. У будь-якому випадку, додатковий смаколик дістанеться саме йому.
Поклавши на тарілочку повітряне тістечко зі збитими вершками і шматочками апельсина (і залишивши для себе таке ж, тільки з полуницею), Христя дістала улюблену мамину срібну ложечку. Ця ложка датувалася кінцем дев'ятнадцятого століття і дісталася мамі у спадок від її матері. У їхній родині це була свого роду коштовність, яку свого часу мама не наважилася закласти. І правильно зробила! Для найдорожчого шефа – все найкраще.
Від того, що в її спальні зараз перебував сторонній чоловік, градус зніяковіння значно зріс. Хто б міг подумати, що ще сьогодні вранці вона до Горського навіть підійти боялася, а тепер вони питимуть разом чай, та ще й у неї вдома. Цікаво, що він зараз робить?
#222 в Сучасна проза
#1467 в Любовні романи
#704 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.10.2021