Глава 9 (3) від 15.08

Коли Алекс переступав поріг квартири, йому довелося трохи пригнутися.

«Так, стелі десь 2,5 метри», – з ходу визначив він і продовжив швидко сканувати поглядом передпокій.

Гендиректор спеціально напросився в гості, щоб застати «противника» зненацька. Йому було цікаво подивитися, як живе нова помічниця. З боку Алекса це цілком логічне бажання, особливо якщо врахувати, що він збирається запросити її влаштуватися в його власному будинку. Нечупара і бруднуля йому зовсім ні до чого. Одна справа, якби вона чекала його приходу, тоді все напевно виглядало б у кращому вигляді. І зовсім інша – несподіваний візит. Саме в такі моменти можна помилуватися на обстановку «як є».

В принципі, йому вистачило і того, що він побачив, щоб зрозуміти: дівчина живе далеко не в царських умовах. І тим дивнішою була її раптова пропозицію залишитися.

Він і сам не зрозумів, навіщо погодився на чаювання, адже вони тільки що непогано повечеряли. Напевно вона запропонувала просто із ввічливості. Але коли вже він погодився, було б безглуздо зараз відступати. До того ж тепер є можливість «просунутися вглиб території ворога».

Дівчина явно через щось знітилася і зникла за однією з дверей. Можливо, для того, щоб зробити екстрене прибирання. Тим цікавіше буде подивитися, що вона там наприбирає. Хоча, треба віддати їй належне, квартира виглядає досить акуратною.

Раптом з-під бордового диванчика біля входу Алекс почув гарчання. Він трохи відійшов, нахилився і заглянув під диванчик. З темряви на нього дивилися два сяючих ока і виднівся неясний силует. Ревіння повторилося. Очевидно, власник сяючих очей відчував у відвідувачі загрозу, а Алекс не любив, коли його розуміли неправильно. Він вже було зібрався сказати «киць-киць» або ще що-небудь для налагодження контакту з домашнім талісманом і охоронцем, але тут повернулася Христина. Варто було їй з'явитися на порозі, з-під диванчика з шипінням вислизнув немаленького розміру рудий котяра і, притискаючись до підлоги (майже на череві), з неймовірною швидкістю поповз до відкритої двері та шмигнув у кімнату.

«М-да... Обгарчали, обшипіли і втекли... А тут весело!»