Глава 9 (1) від 15.08

На в'їзді у спальний район, де тимчасово мешкала її родина, керівник раптом пригальмував і звернув на узбіччя.

– Щось трапилося? – занепокоїлася Христина.

«У нас скінчився бензин? Ми пробили колесо?» – вона вже навигадувала собі всякого, але не зважилася дратувати чоловіка зайвими розпитуваннями. Бо, як відомо, коли представник сильної статі за кермом, потрібно тихенько сидіти поруч і не відсвічувати.

– Я зараз повернуся, – тільки й сказав гендиректор і вийшов з машини.

«Хм, здається, йому можна придумати ще пару прізвиськ: Містер Загадка і Містер Лаконічність».

Христина простежила поглядом, куди попрямував шеф, і її серце здригнулося. Він зайшов у кондитерську, що якраз збиралася закриватися (що й не дивно, адже майже одинадцята година). Тут зазвичай влаштовують вечірні посиденьки закохані парочки, та й простий люд заходить поласувати.

Незабаром бос вийшов, несучи в руці картонну коробочку, куди зазвичай упаковують тістечка, сів у машину і віддав свою ношу Христині.

– Відсвяткуєте з родиною ваше підвищення, – стримано сказав він і завів мотор.

Містер Суворість вів машину і лавірував між будинками, точно виконуючи вказівки Христини, а вона все ніяк не могла припинити на нього дивитися і лише мигцем поглядала на дорогу. Його профіль, зосереджений погляд, рука, що впевнено перемикає коробку передач або майстерно крутить кермо.

Коробка з солодощами майже пропалювала руки. Стараннями керівника Христя була сита до відвалу, і у неї зовсім не текла слина від запаморочливого аромату, що просочувався крізь папір. Однак сам цей жест турботи, великодушності або чогось іще (вона так до кінця і не розібралася) чомусь дуже зворушив. І хоча Олексій Вікторович сказав їй нічого не надумувати, Христині згадалися фільми, де головний герой заради своєї коханої теж робив щось таке, романтичне і хвилююче. Зазвичай в таких випадках в хід ішли свічки, пелюстки троянд, пісні під місяцем та інше. А ще...

А що там ще, вона подумає потім, тому що вони приїхали. Шеф припаркувався біля під'їзду, вийшов з автомобіля, акуратно причинивши двері, і став діставати численні пакети. Скоро він сам став схожий на Красуню з однойменного фільму. Христині залишилося нести лише смартфон, шалик і тістечка. Ну, і власну сумку, зрозуміло. Портфель гендиректора залишився на задньому сидінні.