Глава 8

Як і передбачала Христина, смаку гениректора можна довіряти не тільки в одязі, але і в їжі. Легкий курячий суп, м'ясо на грилі, спагетті, салат, запечена сьомга. Все пахло дуже смачно, проте... Приладів було занадто багато! Три виделки ліворуч, три ножі та дві ложки праворуч. Плюс маленькі ніж, ложечка і виделочка попереду. Інтуїтивно вона розуміла, що все це не просто так і їй дійсно влаштували перевірку на знання столового етикету. Однак новенький смартфон залишився в машині, тому відпрошуватися в дамську кімнату, щоб швиденько посерфити в інтернеті ці самі правила, не було сенсу.

Спочатку Христина хотіла поспостерігати, чим їстиме бос, і просто повторити за ним. Але Олексій Вікторович зробив їй знак, щоб почала першою, так що на свій страх і ризик вона обрала стандартні ніж, виделку і ложку. Посміхнувшись, шеф теж приступив до трапези, але взяв інші столові прибори, а при зміні блюд міняв і прилади. Загалом, Христина зрозуміла, що зганьбилася, але вирішила не накручувати себе і просто насолодитися трапезою, яка виявилася смачнючою. А столовий етикет вона обов'язково освоїть! Спасибі начальнику, що вказав на її слабке місце.

Коли Христина випадково змахнула зі столу одну з виделок, то сіпнулася було, щоб її підняти, але утрималася і почекала, поки це зробить офіціантка. І правильно зробила, про що свідчив схвальний погляд гендиректора.

«Треба буде сьогодні ж увечері подивитися в інтернеті всі ці правила, — вирішила вона. — Раптом вони мені знадобляться вже завтра?!»

Закінчивши з їжею, шеф знову взяв меню і запропонував замовити щось із напоїв і, за бажанням, десерт. Шлунок Христини був уже повністю задоволений, але солоденького все одно хотілося, тому вона обрала найменше тістечко.

— Вам подобаються вершки? — Олексій Вікторович не залишив без уваги її вибір.

— Так, дуже! — кивнула вона. — Тортам я віддаю перевагу тільки з вершками. І ні в якому разі не з масляним кремом, хоча мама з братом його люблять. Ну, і заварний крем теж поважаю. Ой, а Альошка (це мій молодший брат) торт ще й солодким чаєм запиває, — Христина не втрималася від усмішки. — Але йому корисно: солодке стимулює роботу мозку, а для школяра це якраз те, що треба. Ну, і вафельні трубочки любить, втім, як і я.

— О, вафельні трубочки і ми з Лікою любимо, нам їх мама часто купувала... — і замовк, а обличчя спохмурніло. — Кхм, я дивлюся, у вас із родиною смаки дещо відрізняються... — після невеликої затримки зауважив керівник, знову начепивши на себе незворушний вигляд. — І багато таких... невідповідностей?

— Не дуже, але в деяких питаннях ми дійсно діаметрально протилежні, — Христина вирішила не вдаватися в подробиці.

Однак шефу ці подробиці для чогось знадобилися.

— І в яких же, якщо не секрет? — запитав він.

«Секрет!» — хотілося сказати їй, але це можна було зробити з кимось іншим, але тільки не з Містером Суворість.

— Якщо вам дійсно цікаво... — і перерахувала основні відмінності в перевагах, закінчивши сакраментальним:— А ще я дуже поважаю м'ясо, просто жити без нього не можу! Особливо на грилі або на рожні, як в стародавні часи. Або шашлик. Така ось я печерна людина, — посмішка вирвалася поза волею. — Але це так, по особливо великих святах. У звичайному житті доводиться задовольнятися сосисками.

— Співчуваю, — «трагічно» зауважив бос. — Там від м'яса — одна назва.

Христина пропустила насмішку повз вуха. Вірніше, вона вже поступово почала звикати до його їдких зауважень і жартів. Так, часом вони дряпали душу (куди ж без цього?), але Олексій Вікторович не прагнув зачепити її навмисне, щоб познущатися або потішити своє самолюбство. Просто іронічність, судячи з усього, була частиною його натури.

— Кажуть, що жіноча їжа — це риба, тоді як м'ясо вважається чоловічою. Виходить, я хлопець у спідниці, — всміхнулася вона.

— Якщо ви і хлопець, то дуже жіночний і привабливий.

«Це був не комплімент! — тут же зробила собі навіювання Христина. — Він просто так жартує».

Але навіювання навіюванням, а від слів шефа стало якось занадто приємно. Довелося себе стримати, щоб не надумувала того, чого немає, і не забувала: з босом потрібно думати тільки про роботу і вибудовувати виключно ділові стосунки. А ще шпигнув той факт, що гендиректор вже стільки всього про неї дізнався (допитував, ніби вона до спецслужби працювати йде), а вона про нього так досі майже нічого і не знає. Хоча, з ідеї, повинно бути навпаки: це помічник зобов'язаний досконально вивчити смаки керівництва, та й раптом на щось алергія...

— А що будете пити? — між тим поцікавився він. — Якщо любите каву з молоком і вершки, я б порадив фрапучино.

— М-м-м, звучить цікаво. Капучино пробувала, а фрапучино поки що ні.

— Значить, сьогодні спробуєте. І зробіть собі позначку, що вам потрібно вивчити види і способи приготування кавових напоїв. Щоб ви, наприклад, знали, чим відрізняється американо від еспресо або лате від лате-мак'ято. Для вашої посади це дуже необхідні знання, — діловим тоном додав Олексій Вікторович. — До речі, я візьму якраз лате-мак'ято. Замовите його наступного разу. Гадаю, вам сподобається.

«Отакої. І під час трапези ні на секунду не розслабляється і не забуває про роботу...» — зітхнула Христина, і їй чомусь раптом захотілося дізнатися, а як би він поводився у домашній обстановці.