Глава 7 (5) від 14.08

– Який у вас розмір ноги?

Це питання продавця-консультанта викликавло дискомфорт, як було завжди, коли Христина вибирала взуття.

– У мене 39-й з половиною, – зізналася вона. – Тобто 39-й малий, а 40-й занадто великий. Тому мені дуже складно підібрати взуття. Це вдається, тільки якщо трапляються маломірні моделі, в яких мені може підійти 40-й або навіть 41-й. Кросівки, якщо що, можна взяти на пів розміру або навіть на розмір більше, а ось туфлі...

«Х-хух, сказала!»

Вибір взуття зазвичай доставляв проблеми. Бувало, навіть обійшовши три-чотири магазини, не вдавалося знайти нічого путнього. І на фразу «У мене 39-й з половиною» найчастіше була відповідь «Ви дуже розбірливі, беріть 39-й, розноситься» або «Візьміть 40-й, не випадете, зате не тисне».

– Не хвилюйтеся, дівчино, – всміхнулася консультант. – У деяких моделях є і «половинки». Ходімо, я покажу, і ви зможете обрати, які сподобаються.

Моделей, де є «половинки», було небагато, але навіть з цієї невеликої кількості Христині сподобалися три пари чорних туфель на невисокому стійкому каблучку, одні на невеликій танкетці і ботильйони на випадок дощу, а потім вона повернулася до шефа, щоб він схвалив (або ж забракував) її вибір. Містер Суворість оцінив прихильно всі п'ять пар, і консультант зашаруділа коробками і папером.

Одні туфлі Христина відсіяла через занадто низький підйом, зате три інші пари (особливо їй сподобалися ті, які на танкетці і з ремінцем навколо щиколотки ) підійшли чудово, як і ботильйони з невеликими лаковими вставками.

«Так ось яке воно – взуття за розміром!»

Давно Христина не отримувала такого задоволення при відвідуванні взуттєвого магазину. За одне це хотілося повиснути у боса на шиї і розцілувати в обидві щоки. Гіпотетично.

Тут же вони придбали дві чорні сумки, які пасували до взуття: одну побільше (щоб влазили папки з документами) і одну поменше (типу дамської сумочки на випадок офіційних виходів у світ).

– Цей тиждень дозволяю ходити в «старих» туфлях, а нові розношуйте вдома, – дозволив керівник, коли вони йшли з покупками до машини, де вже лежали пакети з речами. – Не хочу бачити вас кульгаючою і обліпленою пластиром. Тільки за цей час знову каблук не зламайте і нікого нічим не облийте.

Христина навіть не образилася на цю підколку, тому що він мав рацію. А ще проявив несподівану чуйність.

– Ем... а ваша сестра... колись теж? Ну...

– Так, – злегка посміхнувся він, – одного разу Ліка одягла на офіційний прийом нові туфлі, а потім висіла на мені весь вечір, не в силах нормально ходити. Ми обидва більше не хочемо повторення чогось подібного.

Ні, все ж таки чудово, що він так добре розуміє жінок і їх потреби. Його сестрі можна заочно сказати «спасибі». Та й взагалі...

«Мені б такого дбайливого старшого брата, а не безпутного молодшого. Хоча ні, я свого Олексу ні на кого не проміняю!»