Глава 7 (1) від 13.08

Поки Христина приміряла одяг, бос, з комфортом розташувавшись на одній з канапок, щось дивився в телефоні, зрідка піднімаючи голову, щоб винести остаточний вердикт. Впоралася вона на диво швидко, менше, ніж за годину, і стала щасливою власницею двох костюмів зі спідницями (чорного і темно-синього), темно-сірого брючного, додаткових чорних піджака, двох пар штанів, спідниці і жилетки і семи блузок (трьох білих, двох чорних і двох блакитних), щоб на кожен день нова. До слова, всі спідниці та брюки, як і хотів бос, були стрейчеві (в таких можна хоч танцювати), але добре тримали форму.

– Отже, вам знадобилося сорок вісім хвилин, – глянув на годинник гендиректор. – В принципі, для жінки непоганий час.

«О-о-о, виявляється, Його Ясновельможносте влаштував мені тест на швидкість. А що ще він перевіряв, цікаво? Чи не виберу я жахливі лахміття?»

– Це все? – запитав Містер Суворість.

– Так, – вона і так скупила півмагазину, невже щось не врахувала? – Чи у вас будуть ще якісь побажання?

– Будуть, – кивнув начальник. – Візьміть одну або дві офісні сукні плюс плащ на випадок, якщо похолоднішає. І не дивіться на мене так здивовано. Один з наших відділів займається модою, тому як керівник я зобов'язаний розбиратися в одязі.

– О-о-о... Тоді, можливо, ви що-небудь порадите? – ризикнула запитати Христина.

– Хм-м... Гаразд. Подивимося, що тут є...

Виявилося, що у шефа хороший смак не тільки в чоловічому одязі (що він демонстрував кожен день своїм ідеальним зовнішнім виглядом), але і в жіночому. Речі бос дібрав строгі, але красиві, і гардероб Христини поповнився чорною сукнею в діловому стилі, графітового кольору сарафаном прямого крою і чорним приталеним плащем до колін.

– Може бути, візьмете краватку? – запропонувала Світлана. – У нас є спеціальні жіночі моделі: вони трохи коротші і тонші за чоловічі.

Христина запитально глянула на Олексія Вікторовича, той схвально кивнув, і вона стала власницею чорної краватки в білу косу смужку.

– А тепер одягніть чорну сукню, – розпорядився бос.

– Ем... Навіщо?

– Ви збираєтеся розгулювати по місту в такому вигляді? – він виразно вказав очима на її максі-розріз. – Або забули, що у нас на вечір справ по вуха?!

– Ні, не забула! – спохопилася Христина, яка дивно себе почувала під поглядом Його Ясновельможності. – Я швидко…