Глава 6 (7) від 12.08

Коли вони зайшли через прозорі розсувні двері, Христині було важко не витріщатися на яскраві вітрини торгового центру, які так і манили підійти ближче, пропасти в магазинчиках на довгі години і вийти звідти щасливою, навантаженою безліччю пакетів і з гаманцем, який полегшає на три або чотири зарплати. Остання думка протверезила і змусила зібратися: ці гіпотетичні зарплати потрібно ще заробити, для чого необхідно пройти непросту «школу життя» і догодити новому шефу, а потім і його сестрі.

Чесно кажучи, в цьому торгівельному центрі вона опинилася вперше. Ціни тут були немаленькі, тому Христина вважала його виключно прерогативою еліти, не наважуючись заглянути сюди навіть «для подивитися». Тепер же вона йде «центральною алеєю» за (не будемо кривити душею) карколомним чоловіком, який (звичайно ж, заради власних інтересів і цілей) в силах зробити казку реальністю. І нехай у неї сьогодні з'явиться не бальна сукня і кришталеві черевички, а офісне вбрання, але все одно її «особистий фей» допоміг повірити, що неможливе дуже навіть можливе.

Керівник пригальмував і дочекався, поки вона підійде.

– Христино Олександрівно, зателефонуйте додому і попередьте родину, що сьогодні затримаєтеся, – розпорядився він. – У нас на цей вечір дуже багато справ, і ми зобов'язані все встигнути.

– Так, звичайно, – Христина відійшла з проходу, щоб не заважати іншим відвідувачам, і набрала маму. Бос делікатно відвернувся, а потім продовжив шлях набагато повільніше, очевидно, щоб вона могла спокійно його наздогнати.

– Алло, мамо?.. Альошка, дай мені, будь ласка, маму... Ні, це терміново. Поклич її швидше, я з мобільного телефоную... Мамо, привіт, я сьогодні затримаюся на роботі, так що не хвилюйся. Якщо що, лягайте без мене, я взяла ключі... Ні, я не на побаченні. Ти ж знаєш, що я не маю часу на побачення... Ні, не з хлопцем, з керівником... Так, я буду обережною дорогою додому... І я тебе люблю... Так-так, і Олексу теж люблю. Бувай.

Ідучи за гендиректором, Христина звернула увагу на прозорі ліфти (ще б пак, адже в будівлі п'ять поверхів) і ескалатори, до яких бос і попрямував. Вона з прихованою тугою подивилась на ліфт, в якому дуже захотілося покататися: напевно, чудово їхати і через прозорі стіни дивитися з висоти на весь цей шик-блиск.