Глава 6 (6) від 12.08

Седан плавно рушив з місця. Чесно кажучи, Христина не дуже любила їздити на задньому сидінні, там її часто захитувало, тому вона вважала за краще переднє, якщо раптом викликала таксі або хтось підвозив. Однак, треба віддати належне шефу, водив він дуже добре, без різких гальмувань, а тому поїздка вийшла напрочуд комфортною. Та й запах в автівці був приємний. Не було «ароматів» бензину або якої-небудь сумнівної «пахучки», від якої вивертає навіть тоді, коли авто взагалі стоїть на місці. Ні, тут пахло Олексієм Вікторовичем, ніби машина була частиною його самого. У ній хотілося перебувати. Просто перебувати і нічого не робити, розслабившись після досить напруженого трудового дня і відкинувшись на підголівник.

Дивна річ, але тиша, яка панувала в салоні, майже не напружувала. Саме майже, тому Христина вважала своїм обов'язком хоч щось сказати:

– Ем-м... А Роман... Він що, живе у вас вдома?

– Так, живе. Дуже зручно, коли особистий помічник завжди поруч, – відгукнувся Його Ясновельможносте. – Трапляються різні екстрені ситуації, а викликати його серед ночі з іншого кінця міста було б проблематично, чи не так?

– Так, звичайно... – автоматично погодилася вона. – І... мені теж доведеться переїхати до вас?

Чомусь в очікуванні відповіді завмерло серце. Чи готова вона стати ближче до гендиректора, ніж вже стала?! Навряд чи. Тут хоч би до посади помічника звикнути...

– Поки не бачу в цьому необхідності. Чи вам так кортить завітати до мене в гості? – іронічно запитав Містер Суворість, підрулюючи до торгового центру. – От коли приступите до своїх основних обов'язків, то так, бо ви повинні бути поруч із Лікою і в усьому їй допомагати. Хоча... – він замислився. – Напевно, вам все ж варто переїхати ще під час випробувального терміну. Так у вас буде більше часу для спілкування з Романом, та й до дому з його порядками поступово звикнете, – бос припаркувався, відстебнув ремінь безпеки і розвернувся до Христини. – Я обдумаю це питання і повідомлю вам дату переїзду. Ходімо!