– Що ти задумав, Алексе? – виконавчий директор приземлився на стілець для відвідувачів. – Хіба не хотів взяти на посаду помічниці Ліки професіонала? Чому передумав і вибрав Христину? Що сьогодні сталося?
Гендиректор відкинувся на спинку крісла, склав руки на грудях і закинув ногу на ногу, видаючи себе з головою (автоматична реакція тіла, нічого не поробиш):
– А з чого ти взяв, що щось сталося?
– По-перше, ти прийняв захисну позу, – викривально заявив друг, – тобто відгородився від мене і хочеш щось приховати. По-друге, я тебе з дитинства знаю і бачу твої заморочки. Не всі, звичайно, але багато з них.
– Значить, ти погано мене знаєш. А поза... – Алекс демонстративно поміняв опірну ногу. – Просто змінив положення: нога затекла.
– Угу, і руки заніміли. – хмикнув Ден. Щоб його з такою проникливістю! – Невже це щось таке, що потрібно приховувати навіть від кращого друга? – він спробував виглядати скривдженим.
– Про що ти? Навіщо мені щось від тебе приховувати?
– Тоді скажи, що між вами сталося? Що за історія зі складом? Чому звільнено відразу трьох офіс-менеджерів?
Алекс зрозумів, що виконавчий так просто не відчепиться, тому потрібно видати якесь просте пояснення, яке задовольнить його з головою:
– Христину Олександрівну випадково замкнули на складі, а я випустив. Співробітниці показали себе некомпетентними. Тільки й того, ніяких таємниць.
– Я нутром чую, що ти щось приховуєш... – підозріло примружився друг.
– Дене, мені це тільки здається, чи ти проти її кандидатури? Судячи з поглядів, якими сьогодні обдаровував Христину, ти повинен бути дуже навіть «за»... – перейшов у наступ Алекс.
– Так я і «за». Хіба казав, що проти? – підняв брови Ден. – Вона дівчинка розумна, з задоволенням буду працювати разом із нею. Просто мені не дуже зрозумілі твої мотиви, і це насторожує.
– Що ж тут незрозумілого? Як ти сам висловився, «розумна дівчинка».
– І все-таки... чому вона? Ти ж від самого початку терпіти її не міг!
#269 в Сучасна проза
#1843 в Любовні романи
#894 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.10.2021