Глава 3 (5)

Алекс, звичайно, вже зрозумів, що Христина дівчина не зовсім звичайна, але не очікував, що настільки. Невже весь цей час вона дійсно просиділа замкнена кимось на складі?! Схоже на те. В її бурштинових очах читалася щира радість і вдячність «за порятунок». І після подібного «випробування» дівчина не залилася сльозами, не влаштувала істерику з вереском і докорами, а (нарешті!) вибачилася за нерозторопність при знайомстві і... втекла! І не до психотерапевта «для зняття стресу», а готуватися до виступу.

Коли вони їхали в ліфті, вона була на нервах. Алекс це відмінно відчував, але не міг точно визначити причину. Христина переймалася, що її можуть звільнити? Або їй було некомфортно в його присутності? Як би там не було, сміливості їй не позичати. Влаштувати подібну «виставу» перед своїм кервіником... Хоча варто визнати, що фігура у неї знатна. Навіть шкода, що ці стрункі ніжки зазвичай ховаються за такою довгою спідницею. Але він сам заснував дрес-код в компанії (і до теперішнього моменту жодного разу про це не пошкодував), так що всі претензії або подяки тільки до себе самого.

«Фігура фігурою, але для мене головне – наскільки добре працюють у неї мізки, а все інше – лірика».

Так, дівчат з хорошими формами і вітром в голові він зустрічав чимало і намагався не підпускати ні до себе, ні до «Вайлет-компані». Не для того його батьки створили компанію, щоб він по дурості розбазарив нажите, допускаючи до роботи пустоголових і некомпетентних «ляльок», які вважають, що красивим тілом можна вирішити всі проблеми і відповісти на всі питання.

У цей момент недоречно згадалася Вікторія, глава офіс-менеджерів, яка занадто часто забуває про почуття міри як в одязі, так і при відвідуванні косметологів і пластичних хірургів. Вона ще те стерво (і Алекс не раз думав над її звільненням), але, як не дивно, і співробітниця розумна. Ця фарбована блондинка тримає в узді всіх офіс-менеджерів і забезпечує виконання роботи в строк. Але при першій же нагоді він змінить її на когось, хто більше відповідає вимогам, тому що відчувалася в ній гнилизна, і немаленька.

Зате Христина на її тлі виглядає «білою і пухнастою». Здається, у цій недоспівробітниці дійсно є потенціал. Сьогодні якраз випаде шанс це перевірити.

От тільки Алекс толком не міг зрозуміти, як вона до нього ставиться. Судячи із записів у щоденнику, побоюється. Але і намагається зрозуміти. Адже на ньому лежить величезна відповідальність.

Цікаво, чому вона так злякалася, коли побачила, що це саме він відкрив їй двері? В ту мить Христина дивилася на нього... як на чудовисько якесь, від якого потрібно бігти або ховатися. Дивна реакція.

«Вона так різко кинулася від мене... Я що, настільки її залякав?»

Запах парфумів Христини досі лоскотав його ніздрі. Від неї до нього долинув тонкий звабливий квітковий аромат, злегка терпкий. Коли він на складі не дозволив дівчині впасти, то зміг сповна насолодитися не тільки теплом і м'якістю її тіла, але і потішити свій нюх. Гендиректор прекрасно розумів, що вона не може дозволити собі щось дороге і дійсно якісне, але при цьому її вибір не впав на якусь їдку дешеву гидоту, від якої потім ліфт хвилин двадцять провітрювати треба. Алекс колись мав нещастя їхати з жінкою, яка не розуміє різниці між якістю і кількістю.

Однак що це був за погляд, яким вона нагородила його в ліфті? Ніби милувалася. Але потім її ніби щось злякало. З'явилася в ній якась невпевненість і боязкість. Про що вона подумала?

Зараз Христина виблискувала голими п'ятами, віддаляючись по коридору, і це було дійсно забавно. Напевно, у неї все-таки нерви здали, якщо вона дозволила собі подібну поведінку в стінах його компанії (де всі ходять по струночці), та ще й в його присутності!

– Отакої. Ну добре, працюй поки що... – пробурмотів він, дивлячись їй услід. – Подивимося, як ти покажеш себе на нараді. Тільки спробуй провалити презентацію...