Христина спиною відчувала погляд боса, від чого у неї навіть коліна підгиналися. Ні, так не піде! Такими темпами вона і до зали нарад не дійде, не те що підготує виступ. Еге ж, а може, йому того і треба, щоб вона зараз провалилася і у нього з'явився цілком офіційний привід її звільнити?! Ну ні! Цього допустити не можна. Досить тремтіти! Потрібно зробити все, що від неї залежне, аби не вдарити в бруд обличчям. А от якщо не вийде, тоді нехай звільняє. Але вона буде знати, що хоча б спробувала і не здалася без бою.
Коли вони увійшли в ліфт, той здався Христині таким тісним і крихітним, хоча в ньому вільно могло вміститися чоловік вісім, а то й більше. Причина її дискомфорту стояла навпроти, не даючи і шансу заспокоїтися. Скориставшись тим, що гендиректор щось дивився в телефоні, вона почала його розглядати.
Містер Суворість, як і завжди, виглядав ідеально, ніякої розхлябаності. Все строго і зі смаком. Дорогий темно-синій костюм з ранку не зазнав жодної зайвої складочки. Темне волосся акуратно прибране назад. Парфуми приємні і ненав'язливі, а в цьому питанні Христина завжди була дуже упередженою: мало які запахи їй подобалися і не змушували затиснути ніс. Вигляд доглянутий.
Загалом, поруч з таким чоловіком вона відчула себе недбалою замазурою. Одразу захотілося пригладити пасма, що вибилися із зачіски, поправити блузку або взагалі стати іншою людиною, такою ж бездоганною та ідеальною.
«Цікаво, що він забув на складі? Невже спустився туди всього лише заради кількох рекламних брошур?! Або...»
А потім Його Ясновельможносте підняв погляд від девайса і якось дивно на неї подивився. Христина інтуїтивно опустила очі в підлогу і тут же дала собі уявний ляпас:
«І чого ти злякалася? Дивилася б на нього далі. Він же твій шеф, що тут такого?! А ти повелася як злодійка, яку застали на місці злочину. Тепер він надумає собі всякого. Мовляв, ти з ним пококетувати захотіла або ще що...»
Від цієї думки стало якось моторошно. Уявити, що Олексій Вікторович хоч коли-небудь (хай навіть в якомусь неосяжному майбутньому) зможе стати до неї хоч крапельку ближчим, ніж зараз, ніяк не виходило. Така безглуздість взагалі в голові не вкладалася. Їй до нього... як до зірки, якщо не далі. І взагалі, не варто забувати, що вона завинила і він має право підняти питання про її звільнення. Так що нема чого думати про всякі дурниці, потрібно зосередитися на роботі!
#222 в Сучасна проза
#1467 в Любовні романи
#704 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.10.2021