6. Екзорцизм для "чайників"

— А що ж було далі? Він усе-таки знайшов вихід? — Марина заінтригованою дивилася на мене. 

— А хтозна, що він там знайшов, — я піднялася з канапи, дістала з шафи пляшку коньяку і келихи. — Щось мені захотілося випити, ти як? 

— Давай, бо це така історія, що, як казав мій дідо, без ста грам не розібратися…

Я налила по половинці келиха золотавої рідини та відпила маленький ковток. Напій терпко залоскотав піднебіння…

— Коротше, він казав, що заснув, а прокинувся уже тут, в нашому світі. Тільки був дуже ляканий, боявся всіх дзеркал, тож він і змусив мене його завісити. 

— А далі? 

— Через кілька днів я прийшла з роботи, і побачила, що він зник уже з кінцями. Судячи з того, що забрав мої золоті прикраси, зрозуміла, що цього разу дзеркало тут ні до чого, просто обчистив мене і змився. Отака-от історія…

— М-да… Навіть не знаю, що сказати. Хіба що: подруго, навіщо ти обираєш для себе таких стрьомних чоловіків? 

— Я не знаю… Вони якось самі обирали мене, — я знизала плечима.  — Ну, справді. Починаючи ще зі студентських років на нас починається атака родичів та знайомих: "Ну, що там? З кимось зустрічаєшся? Маєш хлопця?" А потім уже відкритим текстом: "Пора заміж, бо скоро ніхто не візьме! Поглянь, твої однокласниці вже з колясками ходять!"

— Тю, я ніколи цим не заморочувалася, — пирхнула Марина. — Посилала всіх таких "доброзичливців" лісом.

 — Але все одно воно накопичується у підсвідомості і рано чи пізно внутрішній голос прошепоче тобі: "Чого це ти досі сама? Може, в тобі щось не так? " — мій голос затремтів. 

— І ти хочеш привести сюди Влада але боїшся, що дзеркало знайде і в нього якісь вади? 

— Саме так. Адже ідеальних людей не буває! Я сама ще той подаруночок! Тож хотілось би якось із ним домовитися, точніше з нею…

— Цілком може бути, — Марина значуще покривала головою, — що у старому дзеркалі сидить дух померлої людини…

— Ой, тільки не лякай мене, бо я краще винесу його на смітник, ніж житиму з думкою, що в моєму домі мешкає привид! 

— Ну, це не обов'язково значить, що дух вороже ставиться до тебе, — сказала Марина. — Мені здається, дзеркало навпаки хоче допомогти тобі. 

— Але звідки там узявся той дух? 

— Я чула історію від одного відомого езотерика, як одну жінку вбили, коли вона сиділа перед люстерком, і її душа потрапила у дзеркальний полон та не могла вибратися з тієї пастки. Може, й тут така ж ситуація? 

— А, я щось таке бачила у "Змаганнях екстрасенсів", — кивнула я. — Тоді теж визволяли ув'язнену в дзеркалі душу. Слухай, Мариночко, а ти можеш провести якийсь такий ритуал, щоб дух пішов звідси? Думаю, йому самому не надто комфортно у дзеркалі…

— Ну, я ж не екстрасенс, — Марина підняла брови. — Не вмію такого робити. Хоча можу розказати про сам ритуал. Читала в книзі. А ти, якщо хочеш, можеш спробувати…

— Ну, і що для цього потрібно? — я недовірливо скривилася. Зараз скаже взяти кров чорного голуба, попіл саламандри, гриву єдинорога і ще щось таке чудернацьке…

— Нічого особливого. Тобі просто треба дочекатися півночі і запалити свічку…