Розділ 18

Тисну на кнопку виклику, а коли дзеркальні двері відчиняються, рішуче роблю крок усередину. Натискаю на тридцятий.

Мигцем кидаю погляд на себе в дзеркало. Зачіска в нормі, блузка трохи перекосилася. Морщусь, поправляю комір. Ось так, тепер я готова. Зайду, віддам документи його асистентці і вийду. Можливо, ми взагалі й не зустрінемось. А якщо й зустрінемось — це тільки поцілунок. Він не має жодного значення. А от подякувати за те, що питання з рестораном вирішилось, усе ж варто. Ці гроші мені зовсім не зайві. Саме так вчиняють дорослі самодостатні люди. А не кидаються з емоції в емоцію.

Від швидкості трохи закладає вуха. Ліфт мчить нагору, не зупиняючись на жодному поверсі, і вже за хвилину двері безшумно роз'їжджаються.

Обережно йду коридором у напрямку приймальні. Але раптом чую... схлипування. А потім і відвертий плач.

Якусь хвилину ніяково мнусь на порозі, а потім рішуче заходжу і здивовано завмираю.

За столом сидить Поліна, новенька асистентка Кирила замість тієї, що вчора зі скандалом звільнили. Ми перетиналися кілька разів за обідом. Завжди приємна дівчина, мила, вічно усміхається. Але саме зараз вона гірко плаче, закривши обличчя долонями.

Не роздумуючи, кидаюся до неї. Папка летить на стіл.

— Що трапилось? — присідаю навпочіпки біля її стільця.

Вона шмигає носом, прибирає долоні й жалібно кривиться.

— Я вагітна…

Кліпаю, переварюючи.

— Ну... це ж чудово, ні?

— Чудово. Просто… просто… — вона знову шмигає. — Мені літати в цьому триместрі не можна! Є загроза.

Закушую губу.

— Ти на відпочинок зібралась?

— Ні, у відрядження! У Франкфурт! З Кирилом Андрійовичем. А тепер не лечу.

— Поль, здоров’я малюка найважливіше. Будуть ще інші конференції.

— Ти не розумієш! — вона так судомно хитає головою, що з акуратного пучка вибиваються пасма. — Кирило Андрійович дуже незадоволений.

— Він кричав на тебе?

— Ні, спохмурнів і щелепи стиснув так, що аж жовна заходили. А потім закрився в кабінеті і дзвонить Марині у відділ кадрів. Міл, він в мені розчарований! А я ж так хотіла тут працювати... Я ж не знала, що вагітна, тільки вчора дізналась! А він тепер буде думати, що я брехала і підставила його.

— Нічого він такого не подумає. Він справедливий начальник, Поль, заспокойся. Ти ж не навмисно, — заспокоюю її, хоча сама чудово знаю, наскільки нещадним буває гнів Раєвського на зірвані плани. Пам’ятаю, яким він залетів в приймальню Марини, вимагаючи звільнення попередниці Поліни. Але цього Полі точно знати не можна.

Поліна знову шмигає носом, її продовжує трусити.

Не роздумуючи, підходжу до кулера в кутку приймальні. Набираю пластиковий стаканчик води і ставлю прямо перед нею.

— Тримай. Пий дрібними ковтками, — кажу стиха. — Тобі зараз точно не можна так нервувати.

І тієї ж миті з-за масивних дверей кабінету долинає суворий голос Кирила. Ми, не змовляючись, перестаємо дихати, прислухаючись до його тону.

— Марино. Мені терміново потрібна людина у Франкфурт замість Поліни. Будь-хто з нормальним рівнем англійської і розумінням наших договорів. Що значить немає візуалу? У тебе півтори години до виїзду в аеропорт. Шукай!

Тиша заповнює приймальню. Очі Поліни зараз великі, круглі й перелякані. Мої, мабуть, теж. Вдихнути боюсь.

Тиша затягується, а тоді вибухає роздратованим гарканням.

— Як це немає?! У цій корпорації ти не можеш когось зняти з обов'язків на кілька днів, щоб замінити Поліну у Франкфурті?!

Дивлюсь на Поліну.

— Він мене вб'є, — шепоче вона одними губами. — Це критичні переговори. Якщо він туди не полетить, компанія втратить мільйони.

— Не вб'є, — відповідаю так само тихо. — Хтось має знайтись.

— Літо. Сезон відпусток, — приречено нагадує вона.

І раптом двері кабінету за моєю спиною різко відчиняються.

Я рвучко обертаюсь. І зустрічаю темний погляд Кирила. Його очі, до цього спрямовані кудись крізь простір, чіпляються за мене. Погляд ковзає по моїй фігурі, зависає на червоній папці, що лежить на столі, а потім повільно піднімається до мого обличчя.

Продовження буде у п'ятницю, о шостій ранку. Завтра в нас вихідний, мої любі!

А поки ви думаєте, чого ж Кирило так дивиться на Мілу і як вирішиться ця проблема, натисніть на зірочку та накидайте трохи вподобайок! Для мене це найкращий знак, що книга вам дійсно подобається.

З любов’ю ― ваша Ванілька ❤️❤️❤️