Розділ 14

Ренат

— Повтори, що ти сказав? — Загальмовано перепитую, відмовляючись сприймати почуте. Ні… тільки не це…

— Ми з вами на брудершафт не пили, — пирхає це мудило. Лікар називається. — А якщо захотілося потикати, тицьніть собі в око. Адже ви самі забажали пройти обстеження. А нам якраз нове обладнання встановили. У привілейованих, тих, що «випадково» потрапили до СІЗО — це улюблена розвага. Прикидаються хворими, і ми з ними носимося, як із писаними торбами. Але у вашому випадку результати дійсно не дуже втішні. Даю стовідсоткову гарантію. Тому що можу відрізнити кастрованого від імпотента...

Схоплююсь, озвіріло хапаю його за петельки і б'ю об стіну зі щирим бажанням його по ній розмазати:

— Це не може бути правдою!!! У мене там все на місці!!!

— Хімічна кастрація… — хрипить лікар. — Вам, певно, ввели препарат…

Розтискаючи, опускаю руки, це чмо падає мені під ноги і повзе до дверей, а я чітко згадую той підвал, де мені довелося сидіти кілька днів після викрадення.

Знову хапаю лікаря, поки цей гад не встиг виповзти.

— Це можна виправити? Скільки це коштуватиме? Відповідай! Можна? Клянуся, я тобі зараз шию зламаю!

— Збирався розповісти про це безкоштовно, але після такої грубості тобі, щеня, доведеться заплатити, — безстрашно шипить мужичок, гладячи на мене з-під окулярів маленькими пронизливими очима.

— Пофіг. Скільки?

— Тисячу ... доларів.

Я вже увійшов у азарт, злий як чорт і наляканий до всирачки цією новиною. Надсилаю матері повідомлення, отримую підтвердження і підсовую телефон цій жадібній морді в білому халаті:

— Вводь номер карти та розповідай. Не біси мене.

— Позбутися наслідків цієї процедури, звісно, можна. На твоє щастя, хімічна кастрація — все ж таки не хірургічна, і її дія через деякий час припиняється, якщо не ввести препарат знову. Можливо, дітей вже завести не вийде, але займатися сексом ти зможеш…

— Начхати мені на дітей. Коли? Скільки потрібно для цього часу? — ніколи ще не відчував такого полегшення, навіть захотілося розцілувати цього придурка.

— Протягом року організм сам відновить вироблення гормону, і потенція повернеться до норми.

— Чудово. …А тепер настав час звалювати звідси, — роблю глибокий вдих, задоволено вискалившись, але моя зловтіха призначена не лікарю, як він, мабуть, подумав, а Яну.

 У мене з'явилася нова мета та підозра, що моє викрадення було організовано саме моїм названим братиком. Щось аж надто багато збігів. Явно хотів помститися мені за свою Дикунку. От тільки не все йде за планом так, Янчику? Всі звинувачення з мене знято завдяки таткові, і я знову на волі, а ти в мене на прицілі. Ти й твоя дівка.

За воротами слідчого ізолятору набираю Єву. Де ця принцеса вештається? Мала приїхати і забрати мене. Дорогоцінна наречена не відповідає, зате дзвонить... Ян. І мені знадобилося цілих двадцять секунд, щоб стиснути всі емоції в кулак і взяти слухавку.

— Сподобалися новини, які тобі повідомив лікар? — ще й звитяжно хмикає падло. — Уявляю, як золотий хлопчик злиться, тупотить ногами і надуває злі бульбашки, обіцяючи поквитатися. Знаєш, у чому прикол усієї цієї ситуації? — Ян витримує паузу, я теж мовчу, скрегочучи зубами. Потрібно вислухати, дізнатись, що він задумав. — Тобі доведеться жити у постійному страху, Ренате. Адже за будь-який неправильний вчинок, недобре слово чи косий погляд у бік моєї родини — і тебе знову легко спіймають. Тільки вдруге це буде вже не хімічна кастрація, цього разу працюватиме хірург і ти станеш на сто грамів легшим і співатимеш тонше. Ти вже зрозумів, що можеш втратити, я дав тобі це наочно відчути. Я хочу, щоб тепер ти боявся мене засмутити. До речі, у тебе більше немає грошей, щоб найняти охорону і тим паче когось до мене підіслати. А з сьогоднішнього дня у тебе навіть немає дому, особняк конфіскований банком за борги. Твій батько майже все віддав, щоб відмазати тебе та врятувати свою шкуру. А ти щойно попросив матір віддати мало не останню тисячу доларів. Імперія Бігусів впала. І як ти знаєш, поранену акулу добивають інші акули. Твій батько, зачиняючи мене в холодному льосі, коли мені було вісім, любив повторювати, що страхом можна видресирувати навіть найвпертішу та найстійкішу людину, головне знати, чого вона боїться. Чого боїшся ти — ми вже з'ясували. Відтепер за тобою стежитимуть мої люди. Тож ти ніколи не будеш сам. Раджу зустрітися і поговорити з татком, сьогодні з ранку він теж дізнався багато нового та цікавого, — відключається, не чекаючи моєї відповіді.

Озираюся на всі боки, відчайдушно стискаючи телефон. Отже, чуйка мене не підвела, це була його рук справа. Чи мені страшно? Після того, як я не зміг збудитися жодним відомим мені способом — так… думка, що я міг назавжди залишитися імпотентом мене до всирачки налякала. Мені такого не треба, і я знаю, що Ян не блефує. Він навпаки чекатиме, коли я зроблю щось не так, щоб принизити і змусити мене страждати ще сильніше. …Що значить у нас більше немає дому?

Знову дзвонить телефон. На цей раз Єва.

— Буду за дві хвилини, — зневажливо цідить крізь зуби. Ох, не подобається мені її тон.

Стою як той сирота на тротуарі, виглядаю її тачку.

А коли сідаю і тягнуся, щоб цмокнути її в щічку — Єва відсторонюється, незадоволено скривившись.

— Ренате, я приїхала тільки тому, бо хочу сказати це, дивлячись тобі в обличчя. Ми маємо розбігтися. Мій батько тепер категорично проти наших стосунків. Тож про весілля не може бути й мови, тим паче враховуючи ситуацію, що наразі склалася навколо вашої родини. Вибач, але з тебе тепер ніякої користі.

— Мені сказали, що згодом усе прийде до норми, я не імпотент…

— Ні, пупсику, ти якраз імпотент. Фінансовий у тому числі. Ти що не бачив сьогоднішніх новин у Телеграм? Я не збираюся витрачати свій час, молодість і красу на євнуха-жебрака з сумнівною репутацією. Ти виявився лузером, Ренатику. Бігуси вже не в тренді. …Нещодавно я декого зустріла. Тож все скінчено. Прийми поразку як справжній чоловік, якщо ти знаєш про що я.