Розділ 33

Ян

— Ну, хоча б ти мене радуєш, постійно зайнятий справами, — до мого кабінету в головному офісі компанії без стуку входить татко Бігус. Вже одне те, що він з'явився особисто — говорить про те, що його щось сильно турбує і він мене проситиме, а не наказуватиме розібратися з чимось дуже делікатним. Просить Северин Бігус дуже рідко, в особливих випадках, тому вже заздалегідь можу припустити, що йтиметься про Рената.

— Робота чудово тонізує. Люблю досягати своєї мети, — вкладаю в цю фразу подвійний зміст, зустрічаючись із ним поглядом. Закривши кришку ноутбука, чемно киваю йому на крісло, пропонуючи сісти. Так, тепер я можу собі дозволити поводитися із ним зухвало, дозволяючи великому Бігусу приземлити свою дупу в будівлі, що належить йому. …Поки що належить.

— Є одне прохання, — закинувши ногу на ногу, Северин дістає пачку цигарок і вже за хвилину мій кабінет заповнюється запахом дорогого тютюну. — Хочу, щоб ти поговорив із Ренатом. Переконай його пройти обстеження. Минуло вже чотири дні з того моменту, як ми його знайшли, але мій хлопчик відмовляється виходити з дому та показуватись лікарям. Запевняє нас із матір'ю, що він в порядку. Але невідомо, в яких умовах його там тримали і що ці тварюки від нього хотіли. Налякати мене?

М-м-м… ти налякаєшся, але трохи згодом і обов'язково дізнаєшся, з якою метою викрадали твого сина. Але поки що з абсолютно безпристрасним обличчям мені потрібно просто підігравати:

— Можливо, викрадачі не розрахували своїх сил і були змушені його відпустити. У мене ще є версія, що ці покидьки викрали Рената на замовлення твоїх конкурентів, але угода з якихось причин зірвалася, вони не отримали грошей і він їм став не потрібен. У будь-якому разі я з ним сьогодні поговорю. Знайду потрібні слова та больову точку його его.

— Чудово. Цим ти зробиш мені велику ласку. До речі, ти вже зустрічався з Вікторією, зі своєю майбутньою нареченою? Її батько, Адам Штольман у курсі діла, я закинув йому вудочку, і він палає бажанням зблизитися з нашою родиною.

— Все якось не було змоги. Спочатку викрадення Рената, потім гора справ, яку ти так великодушно повісив на мене. Потрібно буде якось викроїти час, — знизую плечима з незворушним виглядом.

— Завтра, Яне. Якщо що я допоможу тобі його викроїти. Ти, хитрюга, відхопив собі жирний шматок мого бізнесу за свою згоду одружитись, — його тон миттєво змінюється, згадав, що він тут цар і бог. Навіть погляд миттєво став як у пітбуля, готового вчепитися тобі в горлянку. — Тому готуйся до побачення, синку. Мені подобається, що ти завжди такий спокійний та стриманий. Моє виховання дало правильні плоди!

Проводивши його поглядом, тихо бурмочу собі під ніс матюки, які більше схожі на прокляття на адресу цього місцевого божка. Що ж, Северине Бігус, залишилося недовго, скоро твоя імперія почне валитись і бізнес нещасного Штольмана тобі буде вже не цікавий, а мені не треба буде одружуватися з його дочкою. Але поки що, заради замилювання очей, кілька разів доведеться зустрітися з цією Вікторією. Ох, Варю… мені тебе не вистачає. Знала б ти, як часто я про тебе думаю, дивуючи самого себе.

  Я не бачив Рената з того самого дня, як ми його знайшли. І незважаючи на те, що я його вже покарав, мені все одно хочеться дати йому в морду. Під час візуального огляду слідів від крапельниці ніхто не помітив, бо її ставили у пахову вену, маніпуляції небезпечні, але працював профі. Та у старшого Бігуса непогана чуйка, на відміну від його золотого хлопчика, який досі вважає, що він любимка долі.

— Третя години дня, а ти валяєшся в ліжку? Знайшов гарну відмазку не працювати? Типу ти в стресі? — Заходжу до його кімнати без стуку, обожнюю так робити, тому що Рената це бісить.

— А тобі яке діло? А, знаю. Особисто тобі по барабану, але татко відправив старшого братика прочитати мені лекцію, — скорчив мені гидку пику. — Починай, ручний песику.

— Упевнений, лекції тобі читати марно. Ти вже й так усім довів, що ти закінчений ідіот. Не хочеш показатися лікарю — твоє право. Але тебе повинна лякати думка, що тебе могли чимось заразити. Наприклад, якимсь венеричним букетом заради приколу, — ані мій погляд, ані моє обличчя нічого не виражають. Я довго тренувався.

— Мабуть, ця думка тебе теж лякає. Так, Янчику? Боїшся, що я заражу Дикунку, на яку ти око поклав? — хмикає цей паскудник. — Якщо я й вийду з дому, то тільки щоб відвідати Варю. В останню нашу з нею зустріч вона була мені така вдячна…

Реакція випередила самоконтроль! Схопив гівнюка, шпурнув об стіну і доки він іржав — вмазав в морду з усієї сили. Бити я вмію. Стало легше. Знаю, що треба було стриматись. Але я не зміг. Не цього разу. Зламав виродку щелепу. Лежить тепер на підлозі, стогне.

— Скажеш батькові, що невдало впав, — сідаю поруч із ним навпочіпки. — Інакше спливуть усі твої афери, як ти обкрадав татка, усі твої темні справи з наркотою та дівчатками. І це буде так голосно, що татусь тебе вже не відмаже, і твоїй мамі доведеться в'язати тобі шкарпетки, бо у в'язниці холодні підлоги. Якщо ще раз сунешся до Варі — на тебе чекає той же сценарій. Шкода, що не мені спало на думку ідея тебе викрасти. Я б тебе живим не відпустив. Ти мене зрозумів, чмо розпещене?

— Зрозумів, — мукає, витираючи з обличчя кров.

Гра стає небезпечною, тому що я втрачаю контроль. Моє серце також вступило в цю гру. Начебто підозри від себе відвів, але чи надовго?

***

Перше моє «побачення» з Вікою тривало рівно п'ятнадцять хвилин. Я більше не витерпів. Попередньо здзвонившись, домовилися зустрітися і випити по філіжанці кави. І після того, як я поцікавився, чим вона захоплюється у своєму житті, я з незворушним виглядом дегустував авторську каву з додаванням ананасу, а Вікторія захоплено розповідала мені про свій блог на ютубі. Не скажу, що я її слухав, мої думки були далеко і точно не з цією дівчиною.

І ось сьогодні друге «побачення». Маю надію передостаннє. Ненавиджу всю цю виставу. В останні дні мене взагалі все дратує, бо я вже три тижні не бачив мою Дикунку. Виявилося, це важче, ніж я думав. Мій стан лише наголошує, наскільки я прив'язався до Варі. Хочу її бачити, хочу торкнутися, хочу… вперше поцілувати. Хоча мої думки забігають набагато далі, грішним ділом я вже фантазую про те, що можливо після поцілунків.