Розділ 12

Ян

— Тобто я маю виправляти недоліки твого виховання? — Сунувши руки до кишень, дивлюся на місто з висоти тридцять першого поверху, нервово граючи жовнами. Не кожен може собі дозволити повертатися спиною до Северіна Бігуса, але я його не боюся і мій прийомний батько це чудово розуміє, тому манера спілкування зі мною в нього зовсім інша. Він поважає тих, у кого вистачає нахабства сказати йому правду в обличчя. А ще я йому потрібний, щоб тримати цю величезну бізнес-корпорацію на плаву. Я входжу в коло його довіри, і таких «обраних» насправді дуже мало. Мені довелося багато чим пожертвувати, щоб у нього не виникло сумнівів щодо моєї відданості. Я вже так близько до своєї мети, але тепер діяти потрібно ще обережніше, щоб не викликати у татуся ніяких підозр. Він навіть не здогадується, як довго я планував скинути його з неба на землю, залишити ні з чим, викинути на вулицю, як він викидав багатьох людей, наживаючись на незаконних операціях із земельними ділянками. …З того часу, як мені до рук потрапив поліцейський звіт про загибель моїх батьків. Тому роль няньки, яку він мені зараз нав'язує, мене не влаштовує! До того ж я не розумію його претензій, його улюблений синочок — викапаний татко!

— Ренат молодий, запальний, упертий і трохи зарозумілий, і це не так вже й погано. Він нагадує мені мене у молодості. Після нашої з ним сварки мій хлопчик ставиться до моїх слів упереджено, а ти вмієш розмовляти з ним так, що тебе він чує і прислухається. Яне, я хочу, щоб ти допоміг йому з цим проектом. Коли Ренат відчує смак перемоги — у нього з'явиться мотивація досягати нових висот. Окрім тебе мені більше нема на кого розраховувати, — останнім часом він почав часто повторювати цю фразу, ніби відчуває наближення свого краху.

— Мені лестить подібна місія, батьку, — криво усміхнувшись, киваю і не витрачаючи більше часу на безглузді розмови, йду шукати цього засранця, через якого мені доведеться переглянути свій робочий графік.

Не те щоб я зловтішався, але хлопцю, який народився із золотою ложечкою в роті, явно не завадить пожити в злиднях, може навчиться цінувати те, що йому дісталося без будь-яких зусиль. Нехай звикає, бо коли його батько стане банкрутом, йому знадобиться цей безцінний досвід.

Ренат, чортихаючись, оглядає стару хату, психуючи у безпорадному розпачі. Я б ще й джипа у нього відібрав, хай би поїздив громадським транспортом, отримав би купу незабутніх вражень.

М-да, райончик тут, звісно, не вельми приємний. Похмурий, зачуханий, занедбаний якийсь. Ще й осінь додає своїх відтінків.

З моїх роздумів мене раптом висмикує «відчуття погляду», наче хтось пропалює мені потилицю. Нічого собі у когось цікавість розігралася! Різко обертаюся — в вікні сусіднього будинку сіпнулася фіранка. Сусіди на чеку, молодці, так і треба.

За будинком чується якийсь дитячий репет, несподівано Ренат тягне за вухо якогось малого пацана і з сусіднього будинку, звідки на мене так небайдуже витріщалися, вискакує дівчина. …Не знаю, чи то світло так падає, чи то вона така особлива. У ній стільки життя, любові, внутрішньої сили. Таких людей одразу видно. Принаймні, я завжди помічаю людей з яскравою індивідуальністю, борців, які своєю харизмою можуть пробити будь-яку броню. …Навіть мою.

Я свідомо ні до кого не прикипаю серцем, тому що місце в моєму серці займає план помсти, а почуття та симпатії можуть сильно відволікати. Користуюсь кралями, які надають сексуальні послуги. Все по-чесному, я їй гроші — вона знімає мою напругу, ніякої романтики, ніхто не рве тобі душу і не тріпає нерви. Мене це влаштовує. …Але ця дівчина, яка так хоробро захищає свого брата, нагадала мені про студентські часи, коли я майже закохався, коли був майже щасливий. Вона нагадала мені про те, від чого я відмовився і відмовляюсь досі.

До кінця дня в мене перед очима стоїть її образ: сіро-зелені очі, русяве волосся, ніжні риси обличчя, бліда шкіра усіяна милим ластовинням, худенька, юна, але вже змучена життєвими труднощами. Знаючи Рената — він не проґавить можливості стати першим, якщо вона досі незаймана. Є у нього пунктик щодо незайманих, десь начитався, що чим більше у чоловіка було цнотливих дівчат — тим успішнішим він буде і тим потужнішою буде його потенція. Навіть жартував, що типу не дарма великим царям та імператорам доставляли для розваг лише незайманих дів. І ця сусідка, звичайно ж, не встоїть перед його чарами, вони всі клюють на його підкати. Особисто я ось так зуби лялечкам заговорювати не вмію і ніколи не намагався, я, навпаки, ховаюсь за маскою холодної байдужості. Коли тебе бояться — так набагато легше контролювати власні емоції.

…От зараза, думка про цю дикунку засіла скалкою у скронях. Видно, що дівчисько і так настраждалося, а її з пацанами збираються переселити в гірші умови, а це все одно що викинути на вулицю.

«Не можна давати слабину саме зараз, коли я майже біля мети, не можна розм'якнути за пів кроку до перемоги. Кожен вирішує свої проблеми сам, вона викрутиться, якщо не зовсім дурна»

 …І все одно не втримався, викликав бригаду прибиральників, щоб вона не гнула спину, відпрацьовуючи вм'ятину на джипі Ренатика. Блін, щось ти, Ян, розклеївся зовсім. Усім в цьому світі не допомогти. А от якщо знищити бізнес-машину Бігуса — можна врятувати багатьох людей, більше він нікого не скривдить і не обділить.

Почувши її голос по телефону, дивуюся власній реакції, зачепила, розворушила в мені тугу за людським теплом. Ні, треба кінчати з цими сентиментами, мені з цією дівчинкою не по дорозі, нехай краще думає, що я грубий виродок з кам'яним серцем. Тож зриваю спочатку злість на п'яному Ренаті, а потім б'ю по газах і вже за годину зриваю одяг з елітної повії, щоб випустити пару, інакше я ще на комусь зірвусь чи запорю свій план.

А на ранок хрін зрозумієш, чому мені так бридко дивитися на себе в дзеркало, відчуваю огиду до всього, чим займаюся. Не хочу собі зізнаватись, але я вже знаю в чому причина — Варя сама того не бажаючи, намацала слабке місце в моїй броні, яку я так старанно нарощував роками, створюючи собі імідж неприступної, безкомпромісної та жорсткої людини. Мені потрібно переконатися, що ця наївна дуринда виплутається з цієї складної ситуації, і тому мені доведеться їй трохи допомогти. Сподіваюся, після цього я заспокоюся і перестану думати про цю дикунку.