Розділ 5

 Ренат

 Раніше мені здавалося, ні я був у цьому стовідсотково впевнений, що спати в машині страшенно незручно! Але у порівнянні з умовами у цій халупі і смердючим диваном — заднє сидіння моєї тачки це райські апартаменти.

Злість на батька застрягла в грудях кам'яною брилою, після нашої сварки не можу зробити повний вдих, боляче. Скрегочу зубами, сто разів подумки прокручуючи нашу останню розмову. Порозуміння між нами давно почало кульгати, а після того, як я зірвав один з його проектів, батько взагалі став вважати мене недоумком, тому що проблеми в моєму особистому житті перешкодили мені прийняти правильне, на його думку, рішення. «Жодні фіфи, якщо це не твоя дружина, не повинні заважати бізнесу. Ось Ян у нас молодець, ніякі дівки йому голову не морочать!»

Прокидаючись, насамперед лізу в соцмережі, перевірити чи досі я в чорному списку у Єви. Коза така, заблокувала мене в фейсбуці, в інстаграмі, скрізь! Образилася і звалила з подругами чи то на Мальдіви, чи то на Кіпр, не зрозуміло. Судячи з фото, що виставляють її колежанки — їм там одуренно та весело.

Настрій фіговий з самого ранку. Потрібно йти до хати та хоч якось умитися, і бажано до приїзду Яна натягнути на обличчя маску гордовитої байдужості, брати з нього приклад.

— Коли ти о сьомій ранку надіслав мені повідомлення, попросивши купити і привезти тобі торт, зізнатися чесно, я почав хвилюватися, — Ян входить без стуку, завжди так робив, навіть у дитинстві, підкреслюючи, що чхати він хотів на мій особистий простір. — Заїдатимеш стрес солоденьким? — ставить запакований торт на стіл, гидливо скривившись, побачивши там шар пилу.

— Ти й раптом захвилювався? — хмикаю. — Тобі хіба знайоме це почуття? Я вражений. Торт не для мене, а для сусідки. У неї сьогодні день народження, захотілося зробити людині приємно.

— Поки Єва на тебе дується, ти вирішив погратися з бідолашною дикункою? — Ян вміє підбирати та вимовляти слова таким тоном, що після його фраз залишається відчуття «тисячі порізів».

Його самого практично неможливо вивести на емоції, він себе жорстко контролює, або він абсолютно бездушний. Він кайфує коли хтось починає біситися після його слів або впадає у ступор. Чудово відпрацьований імідж, коли він бачить усіх наскрізь, а його справжнього не бачить ніхто.

— Чому одразу пограти? Мені її по-людськи шкода. До того ж Єва мене ігнорує і навряд чи є надія, що ми помиримося, — намагаюся говорити спокійно, мені зараз не вигідно сваритися з Яном.

— Можна подумати, твоя наречена має вибір. Батько хоче прибрати до рук бізнес Карпюка, а його дочка буде гарантією безпечного капіталовкладення. Тому вас і звели разом, спарили, як породистих песиків, — посміхається, у погляді надміцна сталь. Дражнить, перевіряючи градус мого терпіння.

— Яне, якого біса ти на мене сердишся? — Іноді на відверті питання від нього все ж таки можна отримати відверту відповідь.

— Тому що я майже певен, що ти знову утнеш якусь дурню. Закохаєш у себе цю дикунку, станеш для неї героєм, а потім вона, як і багато інших до неї, спамитиме тебе повідомленнями або зарюмсана чатуватиме під нашим офісом. Тебе послали сюди обробити місцевих, помацати та дізнатися, чи готові вони продати землю, чи доведеться діяти за іншим сценарієм через затоплення та примусове виселення. За три роки тут має бути п'ятизіркова база відпочинку. Принеси батькові позитивні результати — і тобі усе пробачать. Все просто, Ренате. Годі уже все ускладнювати.

— Ти колись знімаєш із себе цей скафандр, даєш броні провітрюватися? Не набридає жити як робот? — ми майже ніколи не розмовляли з ним відверто, не боячись показати душу. І сьогодні в мене якраз відповідний настрій, хочу спробувати зрозуміти його мету. Для Яна це не бабло і не кар'єра, хоча амбіцій у нього вище неба. Є ще щось, що він ретельно ховає глибоко в собі і туди нікому немає доступу.

— Мені максимально комфортно у моєму скафандрі, я не лажаю як деякі, — дарує мені знущальну посмішку. — Коли мені потрібно скинути сексуальну напругу — я знімаю елітну ескортницю, професіоналку, до якої точно не прив'яжусь. На стосунки у мене немає ані часу, ані бажання. Емоції заважають бізнесу, як тобі відомо. Мені пощастило трохи більше, батько нікого мені не засватав, бо я не успадкую його бізнес-імперію. Вона дістанеться тобі, але ти поки що не виправдовуєш його очікувань. Зберися, Ренате. Ти все одно залишишся заручником його планів. Навчися бачити у всьому цьому зиск, у ньому теж достатньо позитиву.

— Шкода, що ти не додумався привезти мені каву, але я радий, що ти вже йдеш, — кидаю з натяком, а він, як на зло, сідає на єдиний чистий стілець. Ян непробивний. Не уявляю, хто взагалі здатний достукатися до його нутра, кому він покаже себе справжнього. Тому що те, що я та решта бачимо зараз — це маска. І якого лисого він тут розсівся? То вічно поспішає, а тут раптом надумав помилуватися моїм треш-інтер'єром.

— Вона ніби як збиралася відпрацювати? Чи ви протирали пил в іншому місці? — саркастично згинає брову, на мене не дивиться, прислухається до звуків з вулиці. Я теж чую веселі крики пацанів та суворий голос Варі. — Ти ще не розповів своїй сусідці, що приїхав відібрати будинки в неї та всієї околиці? Що в кращому разі їм виплатять дуже занижену вартість за їхні ділянки, а в гіршому їм дадуть кімнату в гуртожитку і тимчасово. Ні? Спочатку ти задобриш її солоденьким, приручиш як дику лань, а через деякий час виправдовуватимешся, що бізнес-корпорації — це світ жорстоких людей?

— Ось тому я з батьком і посварився. Бо він ставив мені в приклад тебе! Бездушного циніка, який жодного разу не розчарував великого Северина Бігуса! Шкода, що ти йому не рідний, ви насправді дуже схожі, — після моїх слів схрещуємо з ним погляди. Ось знову в його очах промайнуло щось незрозуміле, підозріло-двозначне. Не полишає відчуття, що Ян щось замислив і до того ж уже давно.

— Ти довго збираєшся тут сидіти? Чи ти розраховуєш, що тобі теж дістанеться шматок торта? — Не хочу загострювати конфлікт, з'їжджаю з теми, включаю дурника. Ще трохи і я почну думати, що він чекає на Варвару. Навіть збираюся пожартувати з цього приводу, як у двері лунає короткий стукіт і, не чекаючи відповіді, входить Дикунка, як прозвав її Ян. І дивиться чомусь не на мене, а на нього. Дивиться злякано та розгублено. А йому це як бальзам на душу. Яну подобається, коли люди його бояться, особливо дівчата. Що пояснює, чому в нього ні з ким не складаються стосунки.