Не буди лихо поки тихо

10

Іса невдоволено визнає, що я готовий до іспиту: 

— Терпіти твою пику тепер ще й в академії! 

Я показую їй язик, запихаюся сендвічем і стрибаю надвір крізь відчинене вікно.  

Академія вже не здається недосяжною ціллю. Узагалі ніякою ціллю не здається. Піти туди — виконати родинне призначення. Не більше. 

Бо магія живе в мені по-іншому. Не скурпульозними рисками, накресленими з шаблонів, не переляканим тремтінням над кожною помаркою. Я відчуваю руни. Повітря — контроль. Земля — турбота. Вогонь — пристрасть. Вода — ніжність. Ліфа вчить мене мовою любові і бідкається, що так не має бути. 

— А як має? — запитую. 

— Не знаю.  

— То, може, байдуже? Хай буде вже так, як є? 

Вона зітхає та дивиться прямісінько в очі: 

— Тому ти мені подобаєшся. В тобі живе саме життя. 

А у Ліфейліель живе спокій. Байдужість до всього, крім несподіваних дрібниць. Химерна незалежність від світу. 

Коли я кажу їй про це, ельфійка вдоволено лізе цілуватись. 

— Я буду йти з міста, — повідомляє Ліфа за день до іспиту. 

— Що? Чому? 

— Ти повернув мені бажання жити наяву, а не уві сні. Хочу побачити зміни, що їх зазнав світ. Пара з сусіднього номера розповідала, що гноми навчились коптити найкраще м’ясо. Гноми! Уявляєш?  

— Тож спершу підеш в їх королівство? — зітхаю, розчаровано опускаючи погляд. 

— Так. У Гліфу. А потім у Сайту. І в драконячі гори. Знайомі дракони мають бути ще живі, — ділиться Ліфа планами. 

Я замислююсь. Вкотре за останній місяць питаю себе: чи справді академія магів — мрія? Моя, а не нав’язана родинною справою, обов’язком? Якби Іск жив тисячі років, чи йшов би він на іспит завтра? Я знаю відповіді давно. Нарешті наважуюсь їх прийняти. 

— А ти взяла б мене з собою? 

— Жартуєш? Поклала б до кишені і всюди носила б, Іску! —  сміється Ліфа. — Та не переймайся. Я вернуся через рік чи два. Якщо погодишся чекати. 

— Не погоджуся, —  хитаю головою. — Бо піду з тобою.  

— Стривай... —  вперше губиться ельфійка. — А як же академія?  

— Де вірять, що ельфи — легенда? Що запорука вдалих чарів — точність рун? Де зневажають магів-чоловіків? Ти краще за будь-яку академію, Ліфо! 

Ельфійка вдоволено пирскає. 

— Таких од мені ще точно не співали! Я йтиму завтра о восьмій. Не запізнюйся, Іску. І затям — в усіх трактирах я братиму спільний номер з єдиним ліжком. 

— Я спалю іншу кімнату отою руною із гримуара, якщо передумаєш, — гордо запевняю ельфійку. 

— І ще дещо, —  жартом на жарт відказує вона. —  Я знаю ліпший спосіб розбудити жінку, аніж кидатися каменем.  

Оце я також знаю. Мандрівка обіцяє бути гарячою, мов хитросплетена руна вибуху. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше