Не буди лихо поки тихо

9

— Тримай, — Ліфа нахиляється, кладе мені на коліна товсту книжку і пасма темного волосся.  

— Гримуар? Не варто було! — я знаю, скільки вони коштують. Навіть родинний спадок налічує всього одинадцять. 

— Варто, варто. Там твоя улюблена руна вибуху, — в смарагдових очах море вдоволення. — Маю особистий мотив. Прохання. 

— Ану?  

— Запроси на побачення, — ні краплі знічення. Отак бере і каже. Без переминання з ноги на ногу, червоних вух чи рум’янцю. Те, що вабить в ній, що робить її особливою. 

Я запрошую. Одразу. 

Сонце сідає. Рука в руці ми крадемося вздовж стіни зі скла. Мовчим. Перегукуємось дотиками пальців. По-дитячому бунтівні. По-дорослому спокійні. 

Вночі в оранжерею не пускають. Ти ми влягаємось горілиць на землю між квітів, якомога ближче одне до одного, і витріщаємось на зорі, порушивши кільканадцять правил.  

— Про що мрієш, Іску? — Ліфа наповнює тишу словами. 

Про що? Першою на язик лягає академія. Та я ковтаю зайве слово. Це — не мрія. Це — обов’язок. Чого я хочу насправді... 

— Створити власну руну, — проводжу пальцями щокою ельфійки, зазираю в очі. Байдуже до зірок. 

— Справді? Яку?  

— Хіба це має значення? Увесь сенс — в процесі створення. Змішувати, експериментувати, досліджувати. А що вже вийде... То вже вийде. 

Короткий Ліфин смішок летить під дах зі скла, і моститься на небі ще однією зіркою: 

— Саме тому у тебе вийде. Дуже правильний підхід до створення руни.  

Я лишаю вологий слід між її м’якими губами. Ліфа відмахується — закрив зірки! 

— А ти? — питаю. 

Тиша у відповідь гучніша, ніж слова. 

— Важке питання. Колись... Я мріяла, так. Та з часом все здійснилося. Більше нічого не хочу. Давно. 

— Хіба не можна вигадати щось нове? — пальці стирають невидимі сльози з її щік. Звісно, Ліфа не плакатиме. 

— Я перепробувала все-все, що хотіла. Справді. 

Я знову лягаю горілиць, стискаючи маленьку ельфійську долоню. 

— Світ змінюється, Ліфо. Постійно. Нові речі, нові міста, нові істоти. Ти щось знайдеш обов’язково. 

Дівчина нерешті дивиться на мене.  

— Тоді я мрію знайти мрію, — повідомляє. 

— Годиться. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше