Пролог

Я покрутилася біля дзеркала у своїй улюбленій чорній сукні з блискітками. Моє довге коричневе волосся спадало легкими кучерями на плечі. Темні тіні вдало підкреслювали карі очі, а бежева помада допомогла візуально збільшити губи. Я швидко взула туфлі на високих підборах, що додали до моїх метр шістдесят ще десять сантиметрів. Інколи мене дратував мій зріст, але я ніколи не комплексувала через нього. Схопивши маленьку сумочку, я кинула у неї помаду та телефон. Швидко спустилася на перший поверх і помітила свою бабусю, що сиділа на дивані та читала якусь газету. Вона одразу ж спрямувала погляд темних очей на мене. Я мило усміхнулася їй, а тоді покрутилася, щоб вона оцінила мій образ.

— І куди ти вже зібралася? — спитала у мене бабуся.

— Ми з Анжелкою йдемо в клуб, — відповіла я.

— Знову? Ти кожних вихідних туди ходиш, Віто!

— І що? Мені лише двадцять років, ба.

— Так, тобі двадцять! Ти вже доросла дівчина. Не розумію, звідки взагалі взялася ця Анжела? Вона погано на тебе впливає. От коли ти дружила з Ліліаною Соколовою, то все було чудово. Боюся уявити, що ти робиш в тих клубах.

— Будь ласка, не починай, — буркнула я та склала руки на грудях. — Лілі вже заміжня, а я не збираюся просиджувати свою молодість вдома.

— Коли ти вже станеш серйозною? Усім набридли твої постійні розваги. Глянь на свою сестру. Аліна вже працює в університеті, виховує прекрасну донечку, а ще про неї чудово відгукується усе місто. А ти чого досягнула? Лише кожних вихідних приходиш у такому стані, що не пам'ятаєш власного імені.

— Бла-бла-бла.., — сказала я та попрямувала до дверей.

— Ти ще не забула, що тобі завтра в університет? — крикнула бабуся. — І тільки спробуй прогуляти пари! Я особисто розбуджу тебе зранку і прослідкую, щоб ти пішла на навчання.

— Слухаюся, Інессо Вікторівно!

Я махнула рукою, показуючи військовий жест, ніби віддаю честь. Поки бабуся продовжувала бурмотіти собі щось під ніс, я вийшла з будинку. Набридло весь час слухати моралі від неї, або ж від батьків. Ще й старша сестра інколи починає дратувати своїми повчаннями. Я вже доросла дівчина і можу робити усе, що захочу! Мені не потрібні чужі поради. Я собі прекрасно даю раду самостійно. Не без батькових грошей, звісно ж. У цьому мені дуже пощастило, але я боюся уявити, що тато зробить, коли дізнається, що мене вигнали з університету. Мабуть, мені доведеться плакати перед ним, а тоді його серденько зм'якне й усе буде прекрасно. Ненавиділа університет, тому я навіть зраділа, коли не склала останню сесію. Тільки тата це дуже сильно розізлить, та є невеличка надія, що Аліні все ж вдалося домовитися з деканом, щоб мене поновили на навчання. Біля воріт уже чекало таксі. Я швидко сіла всередину та глибоко вдихнула, думаючи про хороше. Кажуть, що думки матеріалізуються, тому я уявила, що сьогодні познайомлюся в клубі з красивим незнайомцем, який одразу ж закохається в мене. Я заплющила очі, поринаючи у свою фантазію. Незнайомець ніжно бере мене за талію, притягуючи ближче до себе, а тоді ми обоє танцюємо у ритм музиці. Крізь голосні баси я чую його важке дихання та те, з якою швидкістю б'ється серце хлопця. Моє ж стукає в унісон з ним…

— Дівчино! Дівчино! Ей, ти глуха, чи що? — раптом почула я чоловічий голос і розплющила очі. Таксист хмуро дивився на мене, насупивши брови. — Ми вже на місці.

— Ой, справді? — здивувалася я та глянула у вікно. — Дійсно, на місці. Дякую!

Я простягнула йому гроші на проїзд, а тоді вийшла з авто. Біля входу вже зібралася досить велика черга. Я витягнула свій телефон і одразу ж помітила повідомлення від подруги. Вона написала, що уже чекає мене. Я вирівнялася, злегка підняла голову та попрямувала до входу своєю найкращою ходою. Мені хотілося, щоб це виглядало, як на дорогому подіумі десь в Мілані, але я декілька разів ледь не впала через те, що тоненькі підбори потрапляли в невеликі тріщини в асфальті. Я одразу ж помітила Анжелу біля охоронця. Вона говорила про щось з ним і усміхалася. Її руді кучері розвівалися на вітрі, а сама дівчина була дуже красивою. Ми познайомилися декілька місяців тому. Мені тоді дуже сильно подобався один хлопець і він мене познайомив зі своїми друзями. Серед них була й Анжела. З тим хлопцем у нас так нічого і не склалося, але у мене з'явилася нова подруга. Взагалі мені ніколи не щастило у коханні. Таке враження, наче моя доля дуже сильно любить жартувати, адже завжди підкидає якихось придурків.
Я привіталася з Анжелою та обійняла дівчину. Вона усміхнулася мені, а тоді потягнула всередину.

— Сьогодні відірвемося на повну! — сказала подруга. — Тут багато моїх друзів. Я думаю, що ти не проти випити смачних коктейлів абсолютно безплатно.

— Не проти, — тихо відповіла я.

Насправді мені не дуже подобалося розводити хлопців на безплатну випивку, але я не бачила в цьому нічого поганого. Спершу ми познайомилися з її друзями, але серед них мені ніхто не сподобався. Я вдала, що не помітила, як один не надто приємний тип передав Анжелі невеличкий пакетик. Неважко здогадатися, що саме було в ньому. Щоб хоч якось розслабитися, я попрямувала до бару. Замовила собі свій улюблений Космополітен, а тоді пройшлася поглядом по чоловіках, що з'явилися у полі мого зору. Я інколи відчувала себе мисливицею, що приходить у такі місця, щоб знайти собі чергового хлопця. Попри те, що у мене було багато хлопців, я все ж не знала, що таке стосунки. Мій максимум — це три місяці зустрічань в одинадцятому класі. Усе завершилося тим, що він просто вирішив мене кинути. Власне я помітила таку закономірність, що мене завжди усі кидають.

— Будеш? — тихо спитала Анжела, показуючи на маленькі пігулки в пакетику.

— Ні! — категорично сказала я, бо завжди була проти вживання заборонених речовин.

— Віт, ну трішки! Для настрою.

— Мені вистачить алкоголю.

— Я думала, що ти веселіша, — з неприхованим роздратуванням буркнула Анжела. — У цьому нема нічого поганого. Ти раніше пробувала?

— Не пробувала і не хочу, — відповіла я та відвела погляд.