Глава 0. Просто телефонна розмова (передмова)  

— Ти впевнений, що все спрацює? Українсько-японський контракт — це не той рівень, де можна просто зателефонувати й “скасувати” зустріч. Якщо Ярослав підпише ексклюзив, ми вилетимо з ринку до кінця року. Ну, або й далі животітимемо на мінімалках…

Голос у смартфоні звучав по-діловому сухо, але в кожному слові бриніло гостре, як бритва, нетерпіння. 

Чоловік за робочим столом повільно обертав у пальцях важкий кришталевий келих. Бурштинова рідина м’яко похитувалася під світлом настільної лампи.

— Заспокойся, — спокійно відповів він, навіть не намагаючись приховати легку зневагу до співрозмовника. — Ярослав не підпише нічого. Бо він туди просто не долетить. Принаймні у тому статусі, у якому планував.

— Вони готували цю угоду вісім місяців! Його дилерська мережа — найбільша в країні. Токіо бачить у ньому надійного партнера, а його наречена взагалі має бездоганну репутацію й знає їхні ділові протоколи краще за самих японців. Вони не просто летять на переговори. Вони летять як зразкова сімейна пара бізнес-партнерів. Японці в захваті від таких казок.

— Наречена точно нікуди не полетить, — чоловік тихо засміявся, спираючись ліктями на поліровану поверхню столу. — Золоті хлопчики на кшталт Ярослава мають одну слабкість: вони щиро вірять, що контролюють усе у своєму житті. Свій бізнес, свої імпортні постачання, своїх жінок і навіть власний серцевий ритм. А коли в людини така ілюзія всемогутності, її дуже легко пустити під укіс. Зазвичай вистачає лише однієї дрібниці.

— Якої ще дрібниці?

— Дрібниці, яка о восьмій ранку опиниться в усіх соціальних мережах, світських хроніках і на столах його ключових інвесторів.

У смартфоні запалала коротка пауза. Було чути, як співрозмовник гарячково намагається зіставити деталі.

— Ти знайшов на нього компромат? Не сміши мене. Ярослав — повернутий на власному іміджі. Він не вживає, не грає в казино й не ходить по закритих клубах.

— Ти досі думаєш, що компромат треба шукати?! Компромат не шукають. Його створюють.

Чоловік відсунув келих і поклав перед собою невеликий прозорий флакон без жодних маркувань. Поряд із ним лежала білосніжна папка з логотипом компанії-конкурента.

— Препарат м’якої дії. Жодних наслідків для здоров'я, жодного агресивного запаху чи смаку. Трохи нудоти, легка дезорієнтація, а далі — глибокий, безпам'ятний сон на шість-вісім годин. Людина прокидається з абсолютним відчуттям, що відбулося щось дуже бурхливе, але не пам'ятає жодної секунди.

— А хто буде в ліжку? Ти ж розумієш, що якась випадкова ескортниця не спрацює? Якщо це виглядатиме як банальний виклик у номер, його наречена просто влаштує сцену, але контракт це може й не скасувати. Нам потрібен повний розрив і скандал, який перекреслить його репутацію.

— У тому й краса, — чоловік усміхнувся, обводячи пальцем контур папки. — Це буде не ескортниця. Це буде жінка, поява поруч із якою зробить цю історію не просто зрадою, а справжньою брудною бомбою. Модельної зовнішності, виглядає розумною, з прекрасною репутацією. І найголовніше — з нашої компанії.

— Вона знає?

— Звісно, що ні. Вона думає, що її запросили на вечірку як перспективного спеціаліста зі знанням мов. Вона просто опиниться не в тому місці, не з тією склянкою в руках і не в той час.

— Боже, ти божевільний... Якщо це випливе...

— Не випливе. Завтра на його презентації буде гамір, багато преси, алкоголь, іноземні гості. Все виглядатиме так, ніби двоє дорослих людей просто не втримали своїх бажань після кількох келихів шампанського. Наш фотограф зробить серію дуже виразних, глибоко особистих кадрів. А вже вранці наречена Ярослава отримає сповіщення. Потім — преса. А потім — японська сторона, для якої репутаційні ризики й ревнощі перекладачки — це дуже складний контекст для співпраці.

— А що з переговорами?

— Переговори будуть зірвані. Ярослав залишиться без нареченої, без перекладача й без багатомільйонної угоди. А ми спокійно зайдемо на його місце, навіть палець об палець не вдаривши.

Чоловік підвівся, підійшов до вікна й подивився на вечірнє місто, де тисячами вогнів світилися автосалони й бізнес-центри.

— Завтра о дев’ятій вечора на вечірці все розпочнеться. Передай фотографу, ти знаєш, про кого я, щоб не економив на ракурсах. 

— Фотограф зробить усе на найвищому рівні, не сумнівайся, — пробурчав співрозмовник. — Але якщо ця твоя “спеціалістка зі знанням мов” щось запідозрить і влаштує сцену ще на вечірці?

— Не влаштує, — легко відмахнувся чоловік біля вікна. — Вона занадто вихована й професійна для публічних скандалів, а наш “індивідуальний коктейль” зробить її максимально поступливою задовго до півночі.

— Добре. А з Ярославом як? Він же здоровань, його просто так під лікоть у номер не поведеш.

— Для цього в нас є своя людина серед обслуговчого персоналу. Пара крапель у його склянку з віскі — і він сам шукатиме, де б прилягти. До потрібного номера йому теж допоможуть дійти люди з обслуги… 

— Звучить з біса переконливо... Сподіваюся, гра варта свічок. 

— Навіть не сумнівайся… Завтрашній вечір дасть нам змогу вийти на абсолютно інший рівень.