Нічний Двір

Глава 28. Незірвана квітка. Частина 1

На подвір’ї Гримбура зима поступово втрачала свої останні сліди. Сніг, що ще недавно вкривав кам’яні доріжки, осів брудними острівцями, оголюючи вологу землю. На гілках дерев уже набухали бруньки, хоча холодне повітря все ще нагадувало про минулі морози.

Веселина стояла біля вікна, спостерігаючи за подвір'ям, коли за брамою з'явилася карета. За нею тягнувся чималий почет: десяток вершників і кілька слуг.

Карета зупинилася. Один зі слуг поспішив відчинити дверцята, і за мить на кам'яну доріжку ступив юнак. Темне волосся спадало йому на чоло. Худорлява постать здавалася майже крихкою поруч із кремезними вершниками, а шкіра мала ту особливу аристократичну блідість, яку не сплутаєш із хворобою. Юнак не поспішав, дозволивши слугам подбати про речі, а тоді рушив до входу. Вартові й слуги, які зустрічали прибулих, схиляли перед ним голови.

***

— Княжич Ерлінгар!

Голос вартового пролунав під склепінням тронної зали. Двері відчинилися, і всередину увійшов юнак у графітовому каптані, підперезаному широким поясом. До нього кріпилися прості піхви з металевим оздобленням, у яких лежав меч.

Стьєрель чекав на нього на троні. Щойно вартовий оголосив ім'я прибулого, княжич підвівся й ступив уперед.

Ерлінгар зупинився біля підніжжя сходів. Кілька митей брати мовчки дивилися один на одного.

— Радий тебе бачити, брате, — озвався нарешті Стьєрель.

— Взаємно, — відповів Ерлінгар і рушив сходами вгору.

Стьєрель міцніше вперся ногами в підлогу. Під час їхньої попередньої зустрічі Ерлінгар несподівано обійняв його, не залишивши часу навіть оговтатися. Цього разу княжич вирішив не дозволити братові застати себе зненацька.

Та Ерлінгар, схоже, помітив його напруження. На вустах заграла ледь помітна усмішка. Діставшись верхньої сходинки, він зупинився й розвів руки.

Стьєрель недовірливо схилив голову набік. Кілька секунд він вдивлявся в блакитні очі брата, намагаючись збагнути, чи той справді чекає на обійми, чи знову випробовує його терпіння.

Зрештою Стьєрель видихнув і сам ступив уперед.

Ерлінгар обійняв його. На коротку мить суворість зникла з його обличчя, а рука лягла братові на спину з несподіваною теплотою.

— Давно не бачилися, — тихо промовив він.

— Не так уже й давно, — відповів Стьєрель, хоча й не поспішав відсторонюватися.

— Ти не писав мені, — зауважив Ерлінгар.

— Від тебе звісток теж не було.

— Справедливо.

Ерлінгар обійшов брата й без зайвих церемоній опустився на трон. Вмостившись зручніше, він сперся ліктем на підлокітник і підпер скроню рукою.

— Князь вирішив очолити похід на схід разом з імператором, — заговорив Ерлінгар. — Це буде його останній відкритий виступ. Після смерті магістра світ уже не залишиться таким, як раніше.

Стьєрель сприйняв новину спокійно. Принаймні зовні. Він знав, що смерть магістра неминуче змінить розстановку сил і рано чи пізно це позначиться на всіх, хто досі залишався в тіні. Однак рішення князя все одно стало для нього несподіванкою.

Ерлінгар тим часом випростався.

— Тобі слід подбати про власну ляльку. Хтось має правити світом людей від імені лорда Гримбура, поки нас не буде. Я б радив одразу підготувати цілу сім’ю. Так буде простіше підтримувати видимість спадковості. Чув, пан Веляс уже почав над цим працювати.

— Ще є час, — відгукнувся Стьєрель.

— Не так багато, як тобі здається. Я приїхав, аби забрати тебе звідси.

Стьєрель трохи змінив поставу.

— Навіщо?

— Князь хоче, щоб я приєднався до походу. А ти залишишся регентом на час нашої відсутності.

Стьєрель на мить замовк, обмірковуючи нові обов’язки. Та щойно збагнув, що саме задумав брат, не втримався від сміху.

— То князь призначив регентом тебе, а ти вирішив підсунути мене замість себе?

Ерлінгар навіть не спробував заперечити. Лише всміхнувся.

Стьєрель чудово пам’ятав, як це було в дитинстві. Щойно Ерлінгарові доручали щось відповідальне, він неодмінно знаходив спосіб залучити до справи молодшого брата. І щоразу Стьєрель зрештою сам викликався виконати доручення, не бажаючи визнавати, що його знову втягнули в чужу витівку. Здавалося, з роками старший брат не втратив ані кмітливості, ані звички використовувати її на власну користь.

— Тобі не сподобалося бути капітаном? — з іронією поцікавився Ерлінгар, розглядаючи оздоблення зали. — Чи Гримбур виявився таким жахливим місцем, що ти вже не хочеш тут залишатися?

Стьєрель похитав головою.

— Бачу, ти зовсім не змінився. Ще навіть не встиг приїхати, а вже шукаєш, на кого перекласти свої обов’язки.

— Я лише пропоную тобі можливість проявити себе, — незворушно відповів Ерлінгар.

Стьєрель звів брови. Його ніхто не питав, чи хоче він стати намісником Гримбура. Власне, він ніколи не просився навіть на посаду старости.

Помітивши розгубленість брата, Ерлінгар знову посерйознішав.

— Час надягати маски, — промовив він.

Стьєрель не відразу збагнув, до чого той веде.

— Після походу ти повернешся до Гримбура й продовжиш правити півднем від імені нашого батька, — пояснив Ерлінгар. — Нічого видатного ти поки не зробив, але й серйозних промахів за тобою не помічено. Цього цілком достатньо, щоб залишити все як є.

Він підвівся з трону й поправив одяг.

— Ми ще повернемося до цієї розмови. Але спочатку я хотів би розкласти свої речі.

Стьєрель поцікавився:

— Як скоро князь хоче нас бачити?

— Одразу після твого весілля. Або весілля твоїх ляльок, — додав Ерлінгар, ніби згадавши щось кумедне.

Він уже прямував до виходу, коли зупинився біля дверей і обернувся.

— Похід має розпочатися наприкінці весни. Тож, як я вже сказав, часу в тебе небагато.

З цими словами він залишив залу.

***

Велрат ішов трохи попереду, показуючи княжичу дорогу до відведених йому покоїв. Ерлінгар час від часу розглядав управителя. Той був зовсім молодим — і, що видавалося ще дивнішим, людиною. Княжич не пригадував, щоб після часів Альріка замком керував хтось із людського роду. Відтоді цю посаду обіймали лише мори або субкровні. Цікаво, чим Велрат заслужив таку довіру?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше