Нічне жахіття-1 (уривок)

Нічне жахіття-1.

ПРОЛОГ

ОКОЛИЦІ ТОРНЕО, ШТАТ ТЕХАС.

ПОНЕДІЛОК, 23: 52

Над невеликим містечком Торнео, що в штаті Техас, між річкою Брозос і Форт-Уертом, панувала тиха ніч. Це була одна з тих ночей, що здавалася ідеальною і ні чим не могла порушити мирних сновидинь жителів містечка.

Але було одно але.

На околиці містечка, віддалік інших буДинків, сиротливо розташувався непоказний буДиночок, куди не так давно вселився його новий хазяїн. Звали його Грем Бремлі. Йому було за шістдесят, він був високого мало не під два метри зрісту і худорлявий. І це практично усе, що було відомо про нього місцевим жителям Торнео. Новий житель містечка був скритний, практично ні з ким не спілкувався, окрім, правда, чергових фраз: "добридень, вечір" і "як справи". Про себе, та й про своє минуле, він ні кому нічого не розповідав.

А якщо його і запитували ненавмисно, то він або обходився стандартними фразами, або просто відмовлявся з дивною усмішкою на поцяткованому зморшками обличчі. Коли нарешті інтерес до нового жителя трохи стих і усі вирішили, що в їх непримітне навіть на карті містечко з немилозвучною назвою Торнео просто оселився звичайний собі старигань з дивностями, Грем Бремлі тільки з полегшенням зітхнув. І лише на перший погляд став жити розміреним життям пенсіонера у Богом забутому містечку.

Час наближався до півночі, але світло у будинку Бремлі не гаснуло. Несподівано вхідні двері з шумом відчинилися, в отворі з'явився силует худого старого Грема. По його виснаженому обличчю можна було зрозуміти, що він був дуже схвильований. Він з побоюванням озирнувся назад, кудись углиб приміщення і раптом почув, як з кухні пролунав дивний звук, немов хтось хотів щось зламати. Коли це щось з гуркотом, як здалося йому, хрускотіло, маленькі, глибоко посаджені карі очі Грема розкрилися від здивування до своєї можливої межі.

Вилаявшись, він залишив двері відкритими і кинувся бігти по двору, що поріс бур'яном, до чорного фургону марки "Додж". Швидко зайнявши місце водія, Грем почав нервово крутити ключ в замку запалення, благаючи Бога тільки про одне - щоб двигун якнайшвидше завівся. Але той ніяк не піддавався. Кинувши ще переляканіший погляд у бік будинку, старий раптом помітив як у вікні, залитому яскравим світлом, промайнула чиясь тінь, після чого почувся дивний не то рик, не то виття.

- От, дідько! - простогнав Грем і ще раз прокрутив ключ в замку запалення. На радисть водиєві двигун натужно заревів і вже через секунду змусив фургон зірватися з місця. Набираючи швидкість, той ураз зніс обгороджування, що колись було метровою огорожею, і став швидко мчати по вибоїстій дорозі до траси.

Бремлі практично щомиті кидав стривожений погляд в дзеркало заднього виду сподіваючись на те, що йому не вдасться помітити того, хто став його переслідувати.

Під'їжджаючи до асфальтованої дороги, Грем не став довго думати і повернув праворуч, щоб віддалитися від містечка якнайдалі. Він розумів, що в ситуації, яка склалася, навіть в найгіршому її закінченні все може обійтися тільки однією жертвою - його жертвою. Вбивства ні в чому неповинних жителів містечка Торнео тут будуть ні до чого, нехай на Гремі все й закінчиться. Грем помилявся, але він не хотів собі в цьому зізнаватися.

Віддаляючись все далі і далі, Грема раптом відвідала ще одна похмура думка. Йому чомусь здалося, що він мчить по деякій подибності тунеля, освітлюючи собі шлях далеким світлом фар фургона, і здавалося, що цьому тунелю не буде кінця, як і світла у кінці цього тунеля йому точно краще не чекати. Хіба що це буде свого роду безвихідь, у вигляди якого-небудь ліхтарного стовпа, в який фургон і вріжеться, поставивши для Грема тим самим остаточну і дуже навіть жирну точку в його житті більш ніж безглуздою смертю.

Порушило роздуми Бремлі те, що він побачив у світлі далеких фар. Щось, або, навіть вірніше, хтось застигло посеред дороги і навіть не думало сходити на узбіччя. Воно обернулося, на світло і звук фургона, що наближався, і почало негайно бігти назустріч автомобілю, навіть не бігти, а стрибати, роблячи величезні кроки, тому що ця істота мала задні лапи, немов у кенгуру, а передні взагалі змахували на лапи тираннозавра; морда була настільки жахливою, що на перший погляд навіть не піддавалася опису. Бремлі жахнувся тому, що побачив.

"Вони мене випередили" - промайнуло в його голові, після чого почулося, як на дах фургона приземлилося ще щось або хтось. Побачивши вм'ятини у себе над головою і розуміючи, що йому вже точно не втекти від переслідувачів, що обклали його з усіх боків, Бремлі наважився різко натиснути на педаль гальма, щоб тимчасово відстрочити власну смерть. Друга істота, така ж потворна на вигляд, як і перше, ураз злетіла з кабіни фургона і стрімголов покотилася кудись в темряву.

Стрибаючий же монстр, побачивши те, що відбувається, ураз розпрямив крила, що з'явилися з-за спини, і, не зменшуючи оборотів, будучи в одному кроку від нерухомого посеред дороги автомобіля, піднявся на півметра у висоту і що є сили усім своїм потворним тілом розбив лобове скло, і вже через секунду опинився в кабіні на пасажирському сидінні, що по сусідству з водийський.