Ніч.Не сплю.Пишу вірші

Нам нічого не лишається

Нам нічого не лишається, ніж як думати оптимістично 
Посеред  зруйнованих будинків і спалених веж 
Наш світогляд складається з надуманих явищ
Яких в нас ніколи не відбереш 

І все що лишається нам лиш надія 
В яку будемо вірити до кінця 
Бо спалені будинки ще досі жевріють 
І він них, я не можу відірвали лиця

Вони будуть лиш тліть І випалювать душу 
Залишаючи в ній довічні сліди 
І про це я усім говорити мушу 
Бо лиш так,  вони зможуть від мене піти 

Залишається нам лиш смутна надія 
І важко омріяний оптимізм,
Бо люди повинні мати віру
Недивлячись, що навколо усе продовжує тліть.

Але перестануть горіти старі будинки 
І повернуться мешканці тих місцин.
Будуть знов опановувать рідну землю,
Як опановували її без спалених частин 

Будуть загоювать її рани,
Будуть відновлювати доми,
Підніматимуть вежі з підлоги 
Після наваленої пітьми 

І не лишається нам нічого окрім оптимізму 
Десь, в глибині серця свого,
Бо коли навкого горять будинки 
Оптимізм - це єдине заради чого ми стоїмо




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше