Глава п'ятдесят перша

Глава п'ятдесят перша

Пізніше, коли мацальця Кеана повільно сховалися, поступаючись місцем його людській іпостасі. Софілада як дівчина ґрунтовна і практична і яка завжди думає на кілька кроків наперед, обвела поглядом порожню скелю, засипану уламками, і повернулася до Імператора.

— Це було неймовірно, мій Восьминогу, — чесно зізналася вона, одягаючи свій одяг. — Але ми сидимо на відрізаній від світу скелі, Храм рознесений у тріски, портал Кадоса згорів. Як ми збираємося повертатися в палац? Не пішки ж по дну океану йти?

Кеан поцілував заклопотану кохану, підвівся, підійшов до краю обриву і показав дівчині, що внизу, пришвартоване до скелястого виступу, хиталося на хвилях якесь велике судно. А вона і не побачила його раніше!

— Жриці Коррасти та вельможі прибули сюди на борту спеціального судна, Софіладо, — пояснив Кеан. — Цей Храм завжди з’єднувався з Імператорським палацом прямою транспортною лінією.

Він повів дівчину за собою по крутій кам’янистій стежці вниз, до самої води. Там, надійно прихований у природній скельній ніші, стояв довгий підводний човен циліндричної форми, в на його борту виднілися герби Храму.

— Це спеціальний імператорський підводний човен, — пояснив Кеан, відчиняючи люк. — На таких кораблях жриці перевозять сюди підношення для богів та почесних гостей. Він повністю автономний і рухається по спеціальному магнітному жолобу, прокладеному по дну океану прямо від цієї скелі до внутрішнього доку мого палацу.

Софілада зазирнула всередину кабіни. Там було сухо, тепло, світилися прилади навігації, а м'які крісла були розраховані на довгу подорож.

— Тобто, поки нагорі всі перетворювалися на монстрів і билися, а я дуже сильно хвилювалася, як звідси вибратися, то цей транспорт просто стояв тут? — запитала Софі, заходячи всередину.

— Саме так. Змовники збиралися повернутися на ньому в палац уже в статусі правителів, — Кеан зайняв місце біля штурвалу. — Автопілот налаштований на імператорський палац, тому ми спокійно можемо поїхати на ньому. Жриці зараз зайняті тим, що зализують рани в морі, і вони точно не чекають, що ми прибудемо в палац на їхньому власному транспорті.

Кеан знайшов на цьому човні якісь ритуальні тканини і замотався у них, зробивши собі одяг, схожий на тогу, а потім запустив двигун. Корабель плавно відійшов від скелі й занурився в океан, миттєво набираючи швидкість. Тепер Кеан і Софілада швидко мчали до імператорського палацу і, якщо зараз там все й захопили заколотники, то в них була перевага, ефект несподіваної появи.

Підводний човен рухався майже безшумно, а за круглими ілюмінаторами дівчина розглядала величну картину, де все на дні глибокого океану жило своїм нічним життям. Тут повз човен пропливали зграї фосфоричних риб, а далеко внизу, на самому дні, зяяли темні прірви, куди, як пояснив Кеан, після погрому в Храмі втекли переважно всі зрадники. Через деякий час дія зілля трансформації мине, і всі вони повернуться знову до свого людського вигляду, тому їм варто було поспішати.

— Кеане, — тихо спитала Софілада. — Ми пливемо прямо в логово змовників. А якщо все-таки сама Корраста та її жриці, або та ж Люссіала, втекли не в прірву океану, а попливли до імператорського палацу, то вони вже можуть бути в палаці або, наприклад, надіслати туди якийсь сигнал про те, що весілля зірвано. Що ми робитимемо, коли човен припливе туди, і нас буде зустрічати армія зрадників?

Кеан тільки посміхнувся на ці слова дівчини.

— Вони не встигнуть, Софі, — спокійно відказав він. — Цей човен має дуже велику швидкість. Підводний шлях, яким ми йдемо, прокладений по найкоротшій прямій. Жриці в іпостасях монстрів можуть попливти своїм ходом через Дикі Рифи, але це забере у них щонайменше кілька годин. Зараз у палаці, я сподіваюся, ніхто не чекає такого мого повернення. І ті зрадники-солдати, що залишилися в охороні палацу, впевнені, що в цей момент я стою біля вівтаря і підписую відмову від трону. Але не думаю, що всі є зрадниками, бо переворот і моє отруєння сталися дуже швидко, не всі про це знають, тому вірні мені люди стануть на мій бік. 

Він натиснув кілька кнопок на цифровій панелі, і на спеціальному екрані перед ними з’явилася детальна схема Імператорського палацу. Одна з точок, глибоко під королівськими покоями, блимала зеленим.

— Цей човен прибуде у мій приватний док, — продовжував Кеан, і його голос став жорстким. — Звідти веде коридор прямо в мою тронну залу, і ми з'явимося там раніше, ніж змовники зрозуміють, що їхній план провалився, і нам не доведеться пробиватися крізь армію. Коли Корраста та Люссіала припливуть до берега, їх зустрінуть мої люди. Та й я, як ти бачила, теж у своїй істинній іпостасі можу багато чого!

— А Кадос? — раптом згадала дівчина, і в її очах з’явилася тривога. — Він теж десь зник. І він так відважно захищав і тебе, і мене! Цей чоловік справжній герой!

— Кадос генерал моєї гвардії і досвідчений боєць, Софіладо, — з повагою промовив Кеан. — Навіть поранений він здатен до швидкої регенерації у воді. Думаю, що як тільки він підлатає свої рани в океані, він повернеться в палац своїм шляхом. Не хвилюйся.

Екран через деякий час показав, що човен уже увійшов на ту територію, де знаходилася столиця, і сам човен швидко пішов на зниження, занурюючись у якусь глибоку шахту.

— Приготуйся, моя Імператрице, — Кеан підвівся з крісла, і в його очах спалахнув азарт. — Наш човен вже гальмує. Настав час повернути те, що належить нам по праву!