Глава сорок перша

Глава сорок перша

У Великій залі Храму панувала справжня ейфорія. Навіть найсуворіші гвардійці Кадоса з полегшенням опустили зброю, а придворні, які ще вчора зверхньо шепотіли неприємні та заздрісні слова про земну гуманоїдку, тепер кардинально змінили своє ставлення до Софілади й навперебій вигукували привітання. І навіть Старша жриця, як не дивно, схоже, змирилася з Софіладиною перемогою, мала майже смиренний вигляд. Вона повільно підійшла до Софілади і схилила голову в шанобливому поклоні.

— Усі випробування пройдено, а вимоги виконано, — сухо, але з повагою промовила вона. — Ти витримала випробування темряви, крові й серця. Планета Крак визнає тебе своєю майбутньою Імператрицею. Відбір завершено.

Кеан же засяяв від щастя та радості, зробив крок до Софілади, готовий вже зараз же оголосити про початок їхнього весілля та весільного бенкету, який мав би тривати щонайменше тиждень.

— Софіладо, ти це зробила! — вигукнув він, і в його голосі було стільки захвату, що Софі на мить стало його шкода. — Ти втерла носа всім скептикам! Тепер ніхто, чуєш, ніхто не посміє сказати, що ти тут чужа. Ти виграла цей Відбір! Я ще раз упевнився, що українські дівчата справді можуть усе і навіть більше, ніж наші найвеличніші аристократки. Я зараз же накажу готуватися до нашого весілля! 

Софілада міцніше стиснула ручку своєї пательні, роззирнулася по розкішному залу, поглянула на сяючих від захоплення інопланетян і на Кеана, який зараз виглядав як ідеал з її власних романів.

— Це все дуже чудово, Кеане, — тихо, але впевнено почала вона. — І я справді рада, що довела вашим жрицям і всім, хто сумнівався, на що ми здатні. Але я повертаюся додому на свою планету.

Усі в залі, почувши її слова, миттєво замовкли, а Кеан аж смикнувся від несподіванки, він точно не очікував почути такі слова від дівчини.

— Тобто, як це повертаєшся додому? — запитав він вражено. — Куди додому? Софіладо, дівчинко моя, ти ж перемогла! Трон тепер твій, і я стану тобі чоловіком, та й уся планета Крак нині вітає тебе як Імператрицю Гігантських Жезлів! Весь наш океан і острови!

— Мені не потрібен трон, Кеане, — і дівчина сумно всміхнулася. — Мені треба забрати пані Мерседес із її «консультацій» та пані Степаниду, сподіваюся, вона вже отямилася. Ми повертаємося в Україну. Мені ще треба дописати незакінчені розділи книги в процесі, там мене читачі на Букнеті чекають, і там, зрештою, мій світ, де люди не відрощують мацальця, коли хвилюються.

Кеан спочатку трохи постояв мовчки, напевно, усвідомлюючи слова Софілади, в потім, зрозумівши, що дівчина говорить справді серйозно і налаштована рішуче, раптом упав на одне коліно прямо посеред зали. Його очі сповнилися таким відчаєм, що в Софілади аж серце заболіло від розпуки.

— Софіладо, благаю тебе, вислухай мене! — сказав Кеан, намагаючись зупинити дівчину, переконати її залишитися. І всі в залі відчули, що його слова сповнені справжнього почуття. — Я тисячі років чекав на ту, про яку співали оракули. Я думав, що істинна пара — це просто вигадки казкарів, баєчка для втіхи самотніх монархів, але коли я побачив тебе там, на вашій захаращеній невідомо чим Землі, коли я відчув твій гнів і твою ніжність, то я зрозумів, що я справді страшенно самотній, хоча навколо багато моїх підданців і незліченна кількість справ і проблем. Але без тебе мій палац стане просто холодною купою каміння, а моя корона — просто важкою ношею. Я кохаю тебе не як Імператор Гігантських Жезлів і володар планети Крак, а як чоловік, який знайшов свою єдину жінка у безмежному Всесвіті. Не йди! Будь моєю дружиною, неймовірною Імператрицею поруч зі мною, величним Імператором Гігантських Жезлів! Я зроблю для тебе геть усе, чого ти тільки побажаєш, якщо треба буде, то зміню закони, та навіть висушу океани, якщо ти попросиш!

Кеан замовк, важко дихаючи, бо говорив швидко, схвильовано, велично, переконливо, навіть деякою мірою, картинно... Усі навколо були вражені словами їхнього Імператора, деякі присутні жінки навіть витирали сльози, очевидно, до глибини душі зворушені такими емоційними словами Кеана.

Софілада дивилася на чоловік деякий час мовчки, наче не вірила в те, що він говорив. Гм, вона, чесно кажучи, була трохи розгублена, навіть відчула сльози в очах, але погляд її залишався твердим а рішення непохитним.

— Це був чудовий монолог, Кеане. Справді, на десять балів із десяти. Я б так не написала, пишучи свою романтичну історію, навіть якби дуже старалася, — дівчина підійшла і легко торкнулася його щоки. — Ти неймовірний чоловік. Ну, і Восьминог також. І, можливо, десь в іншому всесвіті ми б справді були щасливі. Але моя відповідь — ні!

— Чому? — хрипко запитав він Кеан, розгублено дивлячись на дівчину.

— Тому що кохання — це не тільки палкі промови і перемоги на відборах, — зітхнула дівчина. — Це коли ти не брешеш про гареми і повстання, поважаєш мою планету так само, як я поважаю твою, не вирішуєш все за іншу людину, даєш право вибору і потім поважаєш цей вибір. А ще... Тому що я українка, Кеане. Ми занадто волелюбні, щоб зачинятися в золотих клітках, навіть підводних. Поклич Кадоса, хай відкриває телепорт на Гуманоїдні острови. Пані Мерседес, мабуть, уже всі запаси нектару цілителя Навішатала випила, час його рятувати.

Кеан повільно підвівся. Його обличчя закам'яніло від горя, але він нарешті зрозумів, що Софіладу не змінити і не зупинити.

— Кадосе, — промовив він тихо й приречено, — готуй телепорт на Гуманоїдні острови, а потім на планету Земля…