Глава сорокова

Глава сорокова

Коли вцілілі учасниці знову зібралися у Великій залі, виявилося, що підземні печери під храмом відсіяли ще трьох претенденток, котрі не знайшли кораловий лотос. Тепер перед троном стояла лише троє дівчат: Софілада, та сама червоноволоса місцева аристократка та дівчина з перламутровою шкірою.

Старша жриця виглядала так, наче щойно проковтнула морського їжака. Вона невдоволено поправила свою чорні перли на голові й оголосила наступний етап, який проводили одразу ж після другого. 

— Третій етап Відбору в нас особливий, — проголосила жриця. — Справжня Імператриця повинна впізнати свого чоловіка навіть наосліп. За цими ширмами знаходяться п’ятеро представників королівського роду Восьминогів, і лише один із них — Імператор Гігантських Жезлів, Його Величність Кеан. І ви повинні впізнати його, торкнувшись лише однієї кінцівки, тобто одного мацальця. Той, кого ви виберете, і стане вашим законним чоловіком!

Софілада побачила, що урочисту залу Храму перегородили п’ять високих, широких іі непроникних ширм, і з-під кожної з них Восьминоги, які ховалися за ширмами, на спеціальні підставки виставили по одному потужному мацальцю. Всі ці мацаки з рядами присосок повільно ворушилися, і були для Софілади абсолютно однаковими. Ну, вона точно не розрізняла восьминожачі мацальця, вони всі були для неї на одне… гм… мацальне лице. 

— Ну що, землянко, — зневажливо кинула червоноволоса, проходячи повз Софіладу, — тут твоя удача точно тебе зрадить! Щоб впізнати імператорську кров, треба мати таку ж саму в жилах, а не бруд із вашої планети.

— Ой, знаєш, — Софі іронічно примружилася, — у нас на Землі є таке поняття, як дедуктивний метод. Ти чула про такий? Думаю, що разом з інтуїцією він точно мене не підведе. А от я посміюся, коли ти вибереш не того Восьминога!

Наречені підійшли до ширм і почали обхід. Червоноволоса довго завмирала біля кожної ширми, намагаючись вловити, напевно, якісь ознаки імператорської крові, і врешті вказала на третю ширму. Перламутрова дівчина зупинилася біля другої.

Софілада ж підходила до кожного мацальця дуже уважно. Трясця, вони точно всі були однаковими! Вирішила оглянути всі. Роздивилася перше, друге, третє... Нарешті вона зупинилася біля п’ятого. Схилилася нижче і помітила на шкірі ледь помітну тонку рожеву лінію, це був шрам, який майже загоївся, але все ще виділявся на поверхні.

— П’ятий. Це точно Кеан, — впевнено промовила вона.

Жриця зблідла.

— Обґрунтуйте свій вибір, тринадцята претендентко!

— Все просто, — Софілада повернулася до жриці, і її голос став серйознішим. — Не знаю, чи ви в курсі, але я була там, коли відбувалася битва в королівському палаці. Я бачила, як він бився, і бачила рану, яку він тоді отримав. Вона майже загоїлася, але цей слід я впізнаю з тисячі. Справжнього Імператора впізнають не за перснями, а за шрамами, здобутими в бою за свій народ.

Ширма різко відсунулася, і за нею справді виявився Кеан, котрий перетворився з восьминога вже на людину. Він подивився на Софіладу з такою закоханістю й захопленням, що дівчина аж зашарілася.

— Ти впізнала мене, — тихо промовив він, підходячи до неї.

— А ти сумнівався? — Софі кокетливо задерла носика, мимохіть глянувши на червоноволосу суперницю, яка в цей час із жахом розглядала якогось старого чоловіка, що вийшов із-за її ширми.

Старша жриця мовчки підтиснула губи, але змушена була признати перемогу дівчини. Софілада знову перемогла, і цього разу завдяки своїй вірності та пам'яті про спільні випробування. А отже, вона стала єдиною нареченою, яка пройшла Відбір до кінця і мусила тепер вийти заміж за Імператора Гігантських Жезлів…