Глава тридцять п’ята

Глава тридцять п’ята

У ресторані повисла така тиша, що було чутно, як у кутку за сусіднім столиком інопланетна пара голосно плямкала, смакуючи якусь їжу. Кеан завмер, а його рука, яка секунду тому впевнено накривала долоню Софі, тепер нервово сіпнулася.

Софілада повільно відставила свій келих. Вона подивилася на жінок без здивування, бо давно зрозуміла, що біля Кеана постійно щось відбувається, але їй не сподобалося, що старша пані з чорними перлами на голові тицяла в неї пальцем так, наче Софі була причиною всіх їхніх міжпланетних бід.

— Кеане, я правильно зрозуміла? — запитала рівним голосом Софі, не зводячи очей із жінок. — Поки ти мені тут розповідав про свою неземну любов і істинну пару, твої шановні… е-е-е… коліжанки вважають, що я зайва у твоєму житті?

— Софі, зачекай... Це Старша жриця Ордену Хвилі, — пробурмотів Кеан Софіладі, намагаючись повернути собі імператорську виваженість. — Вона не повинна була порушувати приватність мого обіду, але ситуація, очевидно, критична.

— Приватність?! — жінка зробила крок вперед, і її сукня, створена, напевно, з якоїсь крупної луски, зашелестіла. — Про яку приватність може йти мова, коли Зелені Рифи у вогні? Твої жриці збунтувалися, дізнавшись, що ти покинув планету заради цієї сухопутної істоти! Твої пророки пішли всупереч моїм рекомендаціям і наговорили тобі дурниць! А ти й радий старатися! Втік просто з відбору наречених! Хіба так можна? І тепер Кадос ледве стримує всіх! Ти повинен негайно повернутися і нарешті зробити те, чого вимагає закон планети Крак!

Вона перевела гнівний погляд на Софіладу, а потім знову на Кеана, чекаючи на його реакцію.

— Кеане, ти ж знаєш умови Великого Відбору Наречених, — холодно продовжила жриця, і її голос забринів, як натягнута струна. — Якраз тоді, коли зібралися всі дванадцять претенденток від найбагатших кланів, ти малодушно втікаєш на планету Земля. Потім ми чуємо про державний переворот. Потім нам повідомляють, що ти повернув трон, але носишся із якоюсь гуманоїдкою, розповідаючи всім, що це твоя істинна пара… Ні, так не піде! Якщо ти хочеш зберегти трон і втихомирити повстання на планеті, ти маєш публічно оголосити про початок Відбору. А ця гуманоїдна самка.., — жінка зневажливо окинула поглядом Софі. — Ну, якщо вона вже так хоче бути поруч із тобою, то нехай бере участь на загальних підставах! Проте в неї геть немає шансів! Ти ж знаєш правила: або вона проходить всі випробування нарівні з доньками шляхетних Восьминогів, або вона зникає з планети Крак назавжди. Це єдина умова, за якої Кадос зможе стримати бунт, заспокоїти твій народ і жриць…

Софілада відчула, як всередині неї закипає обурення. 

— Зачекайте-но, пані жрице! Тобто, — дівчина повільно піднялася, — ви пропонуєте мені брати участь у вашому інопланетному конкурсі краси, де призом є одруження з вашим імператорським Восьминогом? Кеане, як цікаво виходить! — гнівно глянула вона на чоловіка. — Чому це ти про це забув згадати між розповідями про наші палкі ночі? І ти, виявляється, втік із відбору своїх же наречених? Ай-ай-ай-ай! Як негарно! — дівчина схилила голову набік й іронічно примружилася.

Кеан зблід, а його очі розгублено метнулися від жриці до Софі.

— Софіладо, це древній закон. Я не думав, що вони наважаться виставити його як умову зараз… І я не хотів пов'язувати свою долю з жодною з отих кандидаток у мої наречені, бо вірив у передбачення моїх оракулів і істинну пару! І я знайшов тебе! Якраз хотів сказати, що кохаю тебе і пропоную одружитися! А поява жриць все зіпсувала!

— Це чудово, що вони з'явилися! Бо знаєш, у твоєму коханні до мене я чомусь геть не впевнена. Ти багато мені брехав! Ну, не договорював, а це майже одне і те ж! — відрізала Софі. — Тому я змушена сказати тобі, що…

— Ні, Софіладо, прошу тебе, не йди від мене! — схопився на ноги Кеан. — Я зречуся трону заради тебе! Мені геть не потрібен той дурний Відбір! Я…

— Чому це ти вирішив, що я піду геть? — обірвала його дівчина. — Знаєш що? Я йду з тобою. По-перше, я хочу подивитися на ті ваші Зелені Рифи. А по-друге, мені дуже цікаво, що це за випробування такі, які я, за словами вашої пані жриці, не пройду?!

А ще Софілада подумала, що це ще й чудова нагода побувати на Відборі наречених, про які вона багато читала в різних книжках, та й сама інколи писала про таке.  Жриця обурено засичала, але Кеан випередив її заперечення, знову стаючи тим самим Імператором, чиє слово — закон.

— Ця дівчина пійде зі мною. І вона братиме участь у Відборі! Але бережіться, якщо хоч одна волосина впаде з її голови! Відкривайте телепорт!

Срібляста вирва розширилася, й Кеан міцно схопив Софі за руку і першим ступив у мерехтливу порожнечу. Софілада, стиснувши ручку своєї сковорідки, пішла слідом. Жриці ж, не приховуючи зловісних і переможних посмішок, рушили за ними. І за секунду телепорт закрився, залишивши в ресторані передчуття великої бурі, яка от-от мала розгорнутися на планеті океанів…