Глава тридцять перша

Глава тридцять перша 

Басейн, до якого вони підійшли, виявився розміром із добряче футбольне поле. Він був по самі вінця заповнений густою й блискучою рожевою масою, яка ледь помітно колихалася, наче живе желе. А от на протилежному кінці цього басейну на невеликому постаменті манливо сяяла велика блискуча перлина.

Умови змагання виявилися до смішного простими: учасники стартують з одного краю басейну, і той, хто першим добереться на інший бік і торкнеться перлини, перемагає. Не можна було використовувати жодних додаткових засобів, тільки власне тіло і фізичні зусилля.

Кеан, абсолютно не переймаючись присутністю величезного натовпу, впевненим рухом скинув свій розкішний золотистий камзол та сорочку, залишився лише у вузьких шкіряних штанях. Його ідеально виліплений мускулистий торс із легким перламутровим відблиском змусив жіночу (і не тільки!) половину інопланетного натовпу захоплено та млосно зітхнути. Пані Мерседес схвально цокнула язиком і подвоїла свою ставку.

Макс, зціпивши зуби і почервонівши до самих вух, теж стягнув свою пом'яту і мокру від поту футболку. Скажемо відверто, на фоні могутнього Імператора він демонстрував цілком звичайну й трохи бліду статуру чоловіка, який бачив гантелі хіба що в рекламних шортсах у ТікТок.

— На старт! — гучно прокричав місцевий суддя, схожий на прямоходячого варана. — Увага! Вперед! — і він махнув рукою.

Кеан діяв так, як і личило великому та непереможному воїну. Він згрупувався, потужно відштовхнувся своїми сильними ногами від бортика і зробив неймовірно красивий, довгий і граціозний стрибок у рожеву масу. Його план був очевидним: швидко і з розмахом перетнути басейн кількома потужними ривками.

Але тут у гру вступила її величність фізика, яку Софілада як жінка з чавунною пательнею, що завдає справді реально фізично відчутних ударів, завжди дуже поважала.

Ох, рожева маса виявилася не просто багнюкою чи водою! Це була ідеальна інопланетна неньютонівська рідина!

Щойно могутнє й важке тіло Кеана на величезній швидкості і з колосальною силою врізалося в рожеву субстанцію, вона миттєво відреагувала на цей різкий фізичний вплив. Пролунав дуже гучний і глухий звук, і Кеан замість того, щоб ефектно пірнути і попливти, врізався в поверхню, наче в асфальт. Його ноги пробили верхній шар, але маса навколо нього від сили його ж удару миттєво скам'яніла, засмоктавши його по самий пояс.

— Що за чортівня?! — обурено ревнув спантеличений Імператор, намагаючись вирвати ногу.

Він рвонув її вгору з усієї сили, і це була його друга фатальна помилка.

Маса навколо нього від різкого руху затверділа ще більше, намертво затиснувши Кеана, мов у бетонні лещата. Чим сильніше він смикався, чим агресивніше бив кулаками по поверхні і намагався вирватися силою м'язів, тим твердішою ставала рожева рідина. За хвилину він був абсолютно і безнадійно знерухомлений власними ж потужними зусиллями.

Епатажнішого і кумеднішого видовища годі було й шукати: грізний і величний правитель океанів, непереможний воїн, стирчав посеред рожевої калюжі, наче скульптура в парку, неспроможний поворухнути навіть пальцем на нозі, і лише розлючено сичав.

Натовп ахнув. Пані Мерседес ледь не впустила свої п'ятсот гривень у басейн.

А от Макс, який свого часу годинами просиджував на Ютубі і бачив десятки відео про те, як люди бігають по суміші води з кукурудзяним крохмалем, і навіть сам колись пробував зробити ублек*, зрозумів усе миттєво.

Він не став стрибати з розгону. Він обережно, дуже-дуже повільно опустився на живіт просто з краю басейну і, уникаючи будь-яких різких рухів, максимально розслабивши всі м'язи, почав повільно, наче равлик, повзти вперед. Для такого повільного, плавного і ніжного впливу неньютонівська рідина залишалася поступливою і рідкою.

Макс виглядав дуже незграбно і смішно, але він впевнено ковзав по рожевій поверхні, майже не занурюючись у неї. Метр за метром він повз уперед, поки не порівнявся з розлюченим і почервонілим від натуги Кеаном, який все ще намагався вирватися з рожевого полону, чим тільки дужче цементував себе.

— Що, дурбелику, — зловтішно і захекано прохрипів Макс, повільно пересуваючи руки повз Імператора. — Сила є, а от розуму катма?! Так у нас на Землі кажуть.

Софілада стояла на березі з розкритим ротом, притискаючи до себе сковорідку, і не вірила своїм очам. Її могутній, прекрасний і всесильний Восьминіг просто зараз, на очах у всього ринку, з тріском програвав лисуватому офісному працівнику з пивним животиком!

Повільно, неспішно, але невпинно Макс доповз до постаменту. Він повільно простягнув руку і, під переможний (хоч і надзвичайно здивований) гул інопланетного натовпу, торкнувся сяючої перлини.

— Перемога! — радісно вигукнув суддя-варан, піднімаючи вгору прапорець.

Кеан завмер. Він перестав вириватися, перестав бити руками по рідини, і рожева маса навколо нього поступово, ніби неохоче, знову стала м'якою. Він дуже повільно вибрався на берег. Увесь вимазаний липким рожевим слизом, з розтоптаним чоловічим его і глибоким, нерозуміючим шоком у синіх очах. Він, непереможний воїн, щойно програв жалюгідному землянину в якійсь калюжі! Але слово Імператора — закон!

— Трясця твоїй матері і всій твоїй родині! — не витримала пані Мерседес, вражено хапаючись за голову і з жахом дивлячись на інопланетян, які радісно забирали її ставки. — Хто ж знав, що для перемоги тут треба бути безхребетним слимаком?! Ми збанкрутували, Софіє! Всі мої заощадження пішли коту під хвіст!