Глава тридцята

Глава тридцята

— Я абсолютно впевнений! — випнув свої не надто широкі й спортивні груди Макс, хоча під глузливим поглядом Кеана його впевненість явно давала тріщину. — І я не лисий! Це зачіска така, дуже модна у цьому сезоні! Припини називати мене лисим!

Кеан повільно кивнув, і його очі спалахнули небезпечним азартним вогнем. Напевно, Імператор Гігантських Жезлів любив поєдинки, а особливо доцільним такий показовий двобій здавався йому зараз, коли він міг похизуватися перед своєю коханою самкою.

— Добре. Я приймаю твій виклик, землянине. За стародавніми правилами Глибин, ми спустимося на арену з голодними муренами. Бій триватиме до першої крові або до відсічення основної кінцівки. Ти маєш право вибрати зброю першим.

Натовп інопланетян захоплено загудів, передчуваючи криваве шоу, а от Макс миттєво зблід, втративши весь свій героїчний запал. Його кадик нервово смикнувся, а очі стали круглими, як дві великі монети.

— Які мурени?! Яке відсічення?! — вражено вигукнув він, роблячи крок назад і ледь не перечіплюючись через щось позаду. — Ні-ні-ні! Стоп! Ми ж цивілізовані люди! Точніше, я цивілізована людина, а ти… Гм, загалом, силою і зброєю мірятися — це минуле століття! Потрібно зробити змагання на спритність і швидкість, або якесь інтелектуальне чи мозкове! Без крові!

Макс гарячково озирнувся по сторонах, шукаючи порятунку, і його погляд випадково впав на яскраву голографічну вивіску неподалік. На відео місцеві жителі, регочучи, борсалися у величезному басейні, заповненому якоюсь яскраво-рожевою масою, намагаючись дістатися до великої сяючої кулі. Напис на ній радісно сповіщав: «Щорічні змагання у Слизькій Ямі! Перевір свою спритність та гнучкість! Головний приз — Перлина Бажань!».

(І якщо ви, дорогі читачі, зараз запитаєте мене, як це Макс на іншій планеті, на якій зовсім не знають української мови, прочитав цей напис, то я вам скажу так: це, напевно, у їхніх міжпланетних телепортах спрацьовують якісь ще не вивчені нашою наукою особливості, які надають знання мови тієї планети, на яку наші герої потрапили. Отак-от. Гарно я викрутилася? 😁).

— Ось! — Макс тріумфально і з великим полегшенням вказав тремтячим пальцем на голограму. — Я викликаю тебе на змагання у Слизькій Ямі! Хто першим дістане оту кулю — той і переможець! Якщо виграю я, то ти телепортуєш нас усіх додому на Землю і назавжди забуваєш про мою Софіладу! А якщо ти виграєш… Ну, тоді побачимо...

Кеан зверхньо й трохи гидливо подивився на рекламу, потім на блідого й спітнілого від хвилювання Макса, і голосно та щиро розсміявся. Його глузливий сміх прокотився над всією базарною площею.

— Я — Імператор Гігантських Жезлів! Володар десяти океанів і всіх підводних течій! Ти справді думаєш, лисий гуманоїде, що якась калюжа з рожевим брудом зможе зупинити мене на шляху до моєї істинної пари? Я згодний!

Софілада, яка до цього моменту мовчки і з наростаючим обуренням слухала весь цей абсурдний чоловічий діалог, раптом відчула, як у ній прокидається праведний гнів нормальної незалежної жінки.

— Агов, гладіатори недороблені! А мене ви спитати часом не забули?! — обурено вигукнула Софі. — Я вам що, перехідний кубок? Чи, може, остання пляшка пива по акції, щоб за мене в якомусь рожевому слизу змагатися?! Максе, ми ж остаточно і безповоротно розбіглися! А тобі, Кеане, я ні на що не давала жодної згоди! І всі ці твої розмови про істинну пару і все таке мені, чесно кажучи, до лампочки! Це лише слова! Я не річ, щоб мене вигравали! Я сама по собі! Зрозуміло?!

Обидва чоловіки, перервавши свою класичну битву поглядів, синхронно повернули до неї голови. Їхні обличчя виражали таку глибоку щиру чоловічу образу й абсолютне нерозуміння того, що вона сказала, що Софілада аж відступила на крок від них обох. Здавалося, що її слова про те, що за неї не потрібно змагатися, прозвучали для них, як щось обурливе й безглузде.

— Софі, не починай, я тебе прошу! Тільки не зараз! — закотив очі Макс. — Яка ще незалежність? Яка «сама по собі»? У нас спільний і ще не виплачений до кінця кредит, спільні спогади, і моя мама тебе досі найкращою потенційною невісткою вважає! Ти моя майже наречена і майже дружина, і за паспортом майже, бо я ж прийшов із пропозицією руки і серія, між іншим! Якби не ці телепорти і восьминоги, то ми, може, вже б у РАЦСі були! І я зараз, як справжній лицар, піду в оцю калюжу доводити, що ти повернешся зі мною додому, а не на дно якогось там інопланетного каламутного океану!

— Твої слова про «саму по собі» не мають жодного логічного сенсу, теплокровна, — похитав головою Кеан, несподівано погодившись із суперником. У його синіх очах майнула поблажливість могутнього правителя до дуже впертої, але коханої жінки. — Ти — моя істинна пара. Це записано в оракульних книгах, підтверджено законами Глибин і відчувається всіма моїми трьома серцями. Ти належатимеш мені. І якщо для того, щоб ти це остаточно усвідомила і прийняла, мені треба виграти цю примітивну гуманоїдну забаву, то я це зроблю!

— Але ж я вам українською мовою кажу, що я не хочу.., — спробувала знову переконати чоловіків Софілада, піднімаючи свою пательню для більшої вагомості аргументів.

— Тихо, Софі, не заважай нам! — відмахнувся від неї Макс.

— Не хвилюйся, моя бойова самко, я швидко покінчу з цим непорозумінняи, ми повернемося до мого палацу, і тоді я переконаю тебе у серйозності своїх намірів геть іншими методами, — водночас додав Кеан.

Коротко кажучи, вони обидва відвернулися від Софілади, стали один напроти одного, наче півні, обмінюючись спопеляючими поглядами і повністю ігноруючи спроби діачини відстояти власні особисті кордони.