Глава двадцять шоста

Глава двадцять шоста

Хвилина спокою і ніжності у величезній тронній залі тривала недовго. Десь за масивними дверима почувся стриманий, але наполегливий гомін, очевидно, Рада Вісьмох уже нервувала і вимагала пояснень.

Кеан неохоче випустив Софіладу з обіймів, але її руку не відпустив.

— Нам треба вийти до них і офіційно заявити про моє повернення, — зітхнув він, оглядаючи спочатку себе, а потім дівчину. — Але ми не можемо зробити це в такому вигляді. Я закутаний у плащ Кадоса, а ти в скатертині, хоч і в дуже красивій. Ходімо зі мною. За троном є мої особисті покої та гардеробна. Перевдягнемося, розберемося з Радою Вісьмох, а потім одразу ж вирушимо до телепорта на Гуманоїдні острови, як я й обіцяв.

Він потягнув Софі за собою. Вони обійшли гігантську мушлю-трон, Кеан натиснув на якийсь непомітний виступ у стіні, і частина стіни безшумно від'їхала вбік, відкриваючи прохід до розкішної кімнати.

Щойно двері за ними зачинилися, відрізавши всі звуки палацу, Кеан раптом зупинився. Напруга бою остаточно відпустила його, поступившись місцем шаленому збудженню та почуттям, які переповнювали всі його три серця. Він різко обернувся до Софілади, і його сині очі запалали таким палким вогнем, що дівчина мимоволі зробила крок назад.

— Софіладо... Моя істинна паро.., — гаряче прошепотів він і, не стримавшись, рвучко притягнув її до себе, щоб поцілувати...

І тут в Софіладі увімкнулася авторка любовних романів! Бувало в неї таке. Рідко, але бувало. Вона уявила, що вона у якомусь фільмі або у власній, повній почуттів, книзі, де якраз описується спекотна пристрасть, і герой раптом палко хоче поцілувати кохану…

Очевидно, якби цей роман писала Софі, то це мав би бути дуже епічний, красивий і, як зараз кажуть, кінематографічний момент. Кеан, як справжній герой любовного роману, додав би пікантності й пристрасті своїм поцілунком. Ох, цей поцілунок міг би стати мрією кожної читачки, що читала б зараз цю книгу! І Софі навіть уявила, як все це можна було б круто описати і як це буде відбуватися. Ну, ще б вона не уявила! Звичайно, уявила, адже це вона ж була головною героїнею! Адже це вона зараз відчула палкі губи Кеана на своїх і також пристрасно відповіла!

Але…

Кеан, чорт забирай, зіпсував усю сцену!

Під час поцілунку він раптом спробував ефектно закружляти дівчину в повітрі, проте не врахував одного маленького нюансу: законів фізики та української важкої чавунної сковорідки.

У правій руці Софілада все ще міцно стискала свою вірну пательню, яка важила, напевно, добрі два з половиною кілограми, і коли Кеан різко крутнув дівчину, палко цілуючи, відцентрова сила миттєво зробила свою справу. Фізика, дорогі мої читачі, елементарна фізика! Важка сковорідка потягнула руку Софілади вбік, її центр ваги змістився, і замість граційного піруету дівчина незграбно змахнула руками. Намагаючись втримати рівновагу, вона трошки сіпнулася в бік, край її скатертини зачепився за якийсь виступ на масивному кораловому стільці поруч, скатертина смикнулася і миттєво почала сповзати з дівчини.

— Ой, трясця! — тільки і встигла пискнути Софі.

У руках Кеана у напіврозовороті елегантного, так би мовити, поцілункового танцю Софілада тепер опинилася у напіврозмотаній скатертині, котра блискавично сповзала. Дівчина гарячково схопила край тої скатертини, щоб все-таки залишити її на своєму тілі, щоб було чим прикритися, але так сталося, що вона помилилася і схопила край плаща, замотаного на стегнах Кеана! 

Далі все відбулося за секунду. Їдучо-салатова скатертина все-таки зісковзнулась з тіла Софілади і повисла на спинці стільця, а сама Софі, думаючи, що це її скатертина, рвучко і миттєво схопила і зірвала плащ зі стегон Імператора Гігантських Жезлів! 

Вони обоє зупинилися, перервавши поцілунок і важко дихаючи.

Трясця! Її Восьминіг був абсолютно, остаточно і велично голий! Знову! Софілада все ж цього разу не стрималась і опустила погляд нижче його ідеального пресу, голосно гикнула і відчула, що її щоки загорілися вогнем.

— Кеане, — прохрипіла вона, намагаючись відвести очі, але це було, чесно скажемо, об'єктивно дуууже важко зробити. — Твій… е-е-е… державний переворот вийшов з-під контролю.

Кеан подивився вниз, оцінив ситуацію, а потім перевів погляд на Софіладу. Вона стояла перед ним у тому самому прозорому гаремному одязі із золотими ланцюжками, який взагалі нічого не приховував. На обличчі Імператора розпливлася дуже задоволена, хижа і багатообіцяюча посмішка. Він, зараза, анітрохи не зніяковів!

— Знаєш, Софіладо, — муркнув він своїм низьким приємним голосом, схиляючись до її вуха так близько, що вона відчула його гаряче дихання. — Я починаю думати, що сама доля постійно позбавляє мене зайвого одягу. Може, не варто їй опиратися?

Софілада відчула, що по її тілу побігли ну просто табуни мурашок, а в кімнаті різко стало бракувати повітря. Її внутрішня письменниця заволала: «Так! Так! Нарешті! Треба описати все, що станеться далі, в деталях! Треба ризикнути! Восьминога у мене ще не було!», але здоровий глузд і сковорідка в руці швидко повернули її до тями. Дівчина хутко підняла свою пательню і притиснула її холодне чавунне дно до голих та гарячих грудей Імператора.

— Охолонь, мій палкий Восьминогу, — з іронічною усмішкою промовила дівчина. — Доля долею, але в тебе гарем, купа сороміцьких картин на стінах, і ми з різних планет! Крім того, я ще не давала згоди ні на що! Та й нас за стіною Рада Вісьмох чекає. І мої сусіди та колишній на Гуманоїдних островах. Зараз же відійди від мене і одягни нормальні штани! А також пошукай якийсь одяг для мене, бо те, в чому я зараз одягнена, мені категорично не подобається! Тобто, в принципі, ця елегантна ажурна білизна сама по собі непогана, навіть стильна, але не підходить для прогулянок твоїм палацом, де бігає купа стурбованих мужчин!