Глава двадцять третя

Глава двадцять третя

Найманці Моркана, спотикаючись об тіла своїх оглушених товаришів і ухиляючись від спритних мацалець та розгублено оглядаючись на Кеана-восьминога, що величним та грізним вихором крутився посеред холу, все-таки не витримали натиску і дременули до розбитого шлюзу. Їхній бойовий дух був остаточно розбитий, образно кажучи, українською чавунною пательнею.

Софілада стояла, відхекуючись, поправляла на грудях свою їдучо-зелену скатертину, і в цю хвилину відчувала, скажемо чесно, хижу суміш збудження і гордості за себе.

Кеан же, розкидавши останніх ворогів, раптом почав стрімко зменшуватися. Його мацальця слухняно втягнулися, і за мить перед Софіладою знову стояв двометровий і повністю оголений красень, бо Софіладині шаровари та блузка, на жаль, не витримали його трансформації і порвалися та злетіли з нього. Софі знову зашарілася й відвела погляд, схоже, це в неї вже стає звичкою: споглядати голого Імператора Гігантських Жезлів, а також безпосередньо його жезл, який буває то гігантським, то негігантським, але все одно дуже нервує (і хвилює!) дівчину.

«Та на нього одягу не напасешся!» — подумала Софі, відганяючи сороміцькі думки, які знову полізли їй у голову.

Кеан також важко дихав після бою, але очі горіли переможним вогнем. Незважаючи на свою оголеність, він рішуче підійшов до того самого найманця-шафи, якого Софілада добряче пригостила сковорідковим ударом і який зараз намагався відповзти до стіни. Імператор без церемоній схопив його за шию і легко, наче кошеня, підняв у повітря.

— Говори, нікчемо! — прогримів Кеан так, що забряжчали залишки якихось прикрас на колонах. — Де Моркан, мій брат-зрадник? Які сили зараз охороняють імператорський палац і столицю?

Найманець безсило смикався в руках справжнього правителя. Поглянувши в розлючене обличчя Кеана, а потім скосивши око на Софіладу зі сковорідкою, яка недобре примружилась і зробила крок уперед, він швидко здався.

— Моркан в Імператорському Палаці, — прохрипів ворог. — Але він відправив сюди майже всю свою елітну гвардію, щоб добити вас. Столиця зараз практично беззахисна! З ним лише купка підкуплених охоронців із Ради Вісьмох! Але скоро він почне збирати справжню армію!

Кеан розлючено відкинув найманця вбік, і його сині очі хижо блиснули. Він обернувся до Кадоса, який щойно підбіг до нього із закривавленим мечем.

— Ти чув, Кадосе? Боги Глибин таки на нашому боці! Моркан сам себе перехитрив. Це наш єдиний шанс ударити йому в самі його три серця, поки він ще не зібрав нову армію!

— Ми готові, Ваша Імператорська Величносте! — радісно вигукнув Кадос. — Секретний телепорт резиденції можна переналаштувати на тронну залу столиці за дві хвилини!

— Агов, хлопці, одну хвилинку! — Софілада рішуче вийшла наперед, виставивши перед собою пательню, мов щит. — Яка столиця?! Кеане, а як же Макс, пані Мерседес і пані Степанида на Гуманоїдних островах? Ти про них не забув?

Кеан серйозно поглянув на дівчину.

— Софіладо, вислухай мене, — його голос звучав переконливо і твердо. — Якщо ми зараз полетимо на острови зі жменькою моїх втомлених воїнів, Моркан дізнається, що я живий, і надішле туди всю свою армію. Ми наразимо твоїх людей на ще більшу небезпеку і точно загинемо самі. Але якщо я зараз, просто в цю хвилину, увірвуся в палац і скину самозванця, то поверну собі трон. І вже за годину цілий Імператорський флот шукатиме твоїх співвітчизників по всьому океану. Це єдиний правильний шлях.

Так, Софі зрозуміла, що, як не крути, а її голоногий і голозадий восьминіг мав рацію. З точки зору стратегії, спочатку треба було захопити владу, а вже потім влаштовувати масштабні рятувальні операції.

— Ти маєш рацію, Кеане, — важко зітхнула Софілада, міцніше перехоплюючи ручку сковорідки, — але мені шкода твоїх підданців. Адже там пані Мерседес і пані Степанида! Ох, я маю надію, що пані Мерседес зможе протриматися на тих островах ще пару годин, і не очолить там якийсь місцевий заколот, і не примусить місцевих мешканців платити їй за комуналку.

Кеан посміхнувся і з замилуванням подивився в її очі.

— Ти не лише вродлива і палка, але й дуже добра, моя безстрашна істинна паро! — вигукнув він. — Кадосе, налаштовуй телепорт на столицю! Ми йдемо повертати моє по праву!

Софілада знову поправила вузол скатертини на грудях. Ну що ж, доведеться спочатку влаштувати державний переворот на цій планеті, а вже потім шукати свого лисого колишнього та сусідок по під'їзду...